Шанс

Марта ще раз навела мишкою на функцію «друк документа» і, отримавши знову відповідь «помилка», важко зітхнула. Сьогодні з самого ранку в неї все валилося з рук, навіть техніка відмовлялася слухатися.

Відвернувшись від комп'ютера, вона обвела втомленим поглядом кабінет. Перед очима весь час стояла Христина. Люто розмахуючи руками, вчора ввечері донька звинуватила її у зраді. Складаючи речі в чемодан, вона кричала, що бачила її в обнімку з Максимом, коли вони виходили з клубу. Виявляється, Христина йшла у «Фаворит» і хотіла про щось поговорити з матір’ю, але тепер це не має значення. Дівчина заявила, що йде жити до Микити і спілкуватися буде тепер лише з батьком і Оленкою. Адже, на відміну від Марти, вона дуже чекає його повернення. Наостанку Христина назвала її кар'єристкою, якій начхати на сім'ю і дітей.

- Мені здається, що всі ці твої ВІП-клієнти, з якими ти дружиш і відвідуєш різні пафосні заходи, для тебе дорожчі від мене! - люто вигукнула вона.

- Спілкування з цими людьми - частина моєї роботи, - відповіла Марта.

- Неправда! Ти думаєш, якщо тебе візьмуть у вищий світ столиці, то це вирішить всі твої проблеми!

Після цих слів Марта застигла, як укопана. Коли за донькою гримнули двері, вона кинулася на диван і розридалася. Давно вона так не ревіла. Здавалося, весь біль і жаль до себе за роки важкої праці досягли піку і вирвалися назовні. Ну чому? Чому у неї така складна доля? Навіщо вона була така наївна й дурна багато років тому? Навіщо поклала на вівтар кохання всі свої досягнення? І що отримала у відповідь? Зради чоловіка і повну убогість! Так, вона змушена була почати працювати. Тоді просто не було іншого вибору.

Доля піднесла їй жорстокий урок. І в той же час це був виклик: чи зможе вона стати кимось, крім домогосподарки і матері сімейства, і заповажати себе, як особистість? На жаль, цей важкий час припав на період дорослішання Христини, а Марти в цей момент майже не було поруч. Тепер донька безжально кидала їй звинувачення. Вона багато чого не знала про батька. Андрій був для неї героєм, а Марта не хотіла розповідати їй про всі небезпечні афери і нескінченні романи коханого татка на стороні. Остання фраза дівчини глибоко вразила. Напевно, Христина права, і Марта дійсно намагається зараз сховатися за матеріальним благополуччям! Невже вона хоче таким чином забути те, що її дійсно хвилює? Треба, нарешті, визнати: їй не дає спокою думка, що улюблена справа назавжди стала для неї недоступною. І ніякі успіхи в бізнесі не можуть заглушити це болюче відчуття. Можливо, Максим має рацію і варто ризикнути та розрубати, нарешті, цей вузол сумнівів?

Стукіт у двері перервав роздуми жінки. Вона швидко витерла вологі очі й розгорнула документи, зробивши вигляд, що вивчає їх.

- До вас можна? - Ольга обережно зазирнула в кабінет. Дівчина оторопіла. Вона вперше побачила Марту Володимирівну такою пригніченою. Що могло статися? Невже серйозні неприємності в колективі? Ні, це малоймовірно. Ольга знала, що співробітники Марту поважають, а для початківців-інструкторів вона взагалі справжній авторитет і приклад для наслідування. Завжди вимоглива, як до себе, так і до інших, вміла зробити зауваження так, щоб не образити. Постійно переглядаючи відеозаписи з групових тренувань і тренажерного залу, Марта спостерігала за роботою інструкторів. Її поради для них завжди були коректними, спрямованими лише на підвищення якості занять. Від цього вигравала не тільки вона, як співвласниця, але й весь колектив клубу. Кількість клієнтів зростала, а відповідно до цього й заробітна плата тренерского складу «Фавориту».

- Я можу чимось допомогти? - співчутливо запитала дівчина.

- Зроби мені, будь ласка, кави, - попросила Марта.

- Гаразд, - швидко відповіла Ольга і вийшла в коридор, але відразу зупинилася - Ой, вибачте, я зовсім забула... Там відвідувачка ...

- З якого питання? - втомлено запитала Марта.

- Схоже, потенційна клієнтка, - знизала плечима Ольга. - Я сказала, що можу надати консультацію, але їй потрібні саме ви... Може, сказати, що директор зайнята і записати на інший день?

- Ні, Олю, не можна так ставитись до клієнтів. Запроси її через п'ять хвилин.

Прискіпливо оглянувши в люстерку своє відображення, Марта дістала з сумки косметичку. Підфарбувавши губи блиском, розчесала волосся і ледь встигла прийняти доброзичливий вигляд, як двері кабінету знову відчинилися. Марта глянула на жінку, яка з'явилася на порозі. На вигляд їй було не більше тридцяти. Висока темноока брюнетка з правильними рисами обличчя і яскраво-червоною помадою на губах. Короткий літній сарафан з вишитими польовими маками на білому тлі ідеально підкреслював її струнку фігуру. Марта відзначила, що вона схожа на Кармен зі знаменитої опери і цей образ їй дуже личить. Жінка нервово смикала ремінець білої сумки, що висіла на плечі.

- Доброго дня! Чим можу бути вам корисною? - посміхаючись, запитала Марта.

- Добрий день, мене звати Катерина Денисенко. Дякую, що погодилися поспілкуватися.

- Ну що ви, це ж моя робота. Прошу, - Марта жестом запросила клієнтку присісти.

Катерина повільно опустилася на стілець. Тихенько постукавши, в кабінет увійшла Ольга з тацею в руках. На ній красувалися витончені білі чашечки з емблемою клубу «Фаворит» і цукорниця.