Весь наступний тиждень у Марти було багато справ. У понеділок їй зателефонувала Альбіна Віталіївна і розповіла, що Христина вже п'ятий день не з'являється на заняттях. Марті довелося серйозно поговорити з нею про перспективу нездачі чергової сесії і виключення з коледжу. Проте з'ясувати, де ж вона пропадала під час лекцій, не вдалося. Схрестивши руки на грудях, дівчина вперто мовчала, а в очах світилося неприкрите задоволення. Здається, їй було приємно злити матір. Уважно дивлячись на гарненьке личко своєї красуні, Марта здогадалася: Христина спеціально це зробила, щоб допекти їй і таким чином звернути на себе увагу! Ну от, що з нею робити?
Через день Марта поїхала з Оленкою на змагання з бальних танців до Львова, де вони пробули дві доби. Їх партнерский тандем привіз до Києва медаль за перше місце в своїй категорії. Дівчинка раділа, і її щаслива посмішка була для Марти найбільшим подарунком!
Під час цієї подорожі Максим кілька разів телефонував і питав, як вони доїхали, де живуть, цікавився результатами турніру.
У п'ятницю Оленка поїхала з класом на екскурсію до Білої Церкви. У цей день Марта звільнилася раніше і змогла нарешті зустрінутись із Максимом. Над містом вже збиралися зимові сутінки. Небо затягнуло хмарами. Пролітав легкий сніжок. Білецький чекав на неї біля машини, протираючи серветкою лобове скло.
- Привіт! - весело сказав Максим і відчинив дверцята. - Ховайся в салон! Відчуваю, зараз почнеться справжня хуртовина!
- Куди ми їдемо?
- До мене. Хочу показати тобі свій новий будинок, - лукаво посміхнувся він.
- Ти купив будинок? - здивувалася Марта.
- Так. Як казав мені Ілля: «Перестанеш грати в букмекерських конторах і придбаєш ще одне житло!» Він мав слушність, - відповів Максим.
Марта уважно подивилася на чоловіка і нічого не сказала. Плавно гойднувшись, машина виїхала на проспект Шевченка. По дорозі Максим розпитував Марту про поїздку. Вона із задоволенням ділилася своїми враженнями про Львів і його визначні пам'ятки. Їм з Оленкою вдалося побачити небагато, але цього було цілком достатньо, щоб назавжди закохатися в це місто. Поступово перейшли на тему історії України. Як виявилося, Максим був досить ерудованим в цьому питанні і, що не менш важливо, поділяв погляди Марти.
Постоявши кілька разів в заторах, вони, нарешті, приїхали в Бучу. Великі металеві ворота відкрилися, і машина повільно в'їхала у двір. З першого погляду двоповерховий будинок Максима здався Марті особняком, але коли вона увійшла всередину, то зрозуміла, що він геть невеликий, але компактний і затишний. На першому поверсі - простора вітальня з витонченими дерев'яними меблями кольору стиглої вишні і оздоблений каміном. На підлозі м'який пухнастий килим з довгим ворсом. Ходити по ньому справжнє задоволенням. На стінах - картини на морську тематику. Широка дерев'яна драбина з візерунчастими щаблями вела на другий поверх, де розташовувалися три спальні. Марта відразу відчула приємний аромат різнокольорових фіалок, що стояли в горщиках на підвіконні. Він вдало змішувався зі свіжим морозним повітрям, проникаючим крізь відчинене вікно.
Ти вирощуєш квіти? – здивувалася Марта.
Ні, - Максим засміявся. – Мама навезла мені, щоб трохи розрідити свій «зимовий сад»… Вирощувати різни кімнатні рослини – її хоббі.
Моя матір теж любила кімнатні рослини, - сумно мовила Марта. – Сестра розповідала, що колись наша квартира була схожа на квіткову галерею… Шкода, що я цього не пам’ятаю.
Максим підбадьорливо поцілував кохану в щоку і зник в кухні, а Марта, помітивши шафу з книгами, направилася до неї. Відчинивши скляні дверцята, вона з подивом виявила на полицях роботи багатьох відомих істориків. Тут був і Солженіцин «Архіпелаг Гулаг», і М. Грушевський «Історія України-Русі», і Д. Яворницький «Історія запорожських козаків», і В. Суворов "Ледокол" тощо. Очі у Марти заблищали, коли вона читала назви видань. З наміром попросити почитати вона відразу вибрала кілька книг для себе. Поруч з шафою вона побачила невеликий пласмасовий ящик з деталями від конструкторів «Лего».
- Це я купив для Данила, - Максима зайшов у вітальню з тацею у руках. - Іноді я забираю його до себе на вихідні.
Він поставив на стіл тарілки з канапками і вазу з фруктами. З барчика у вигляді глобуса дістав пляшку шампанського і фужери. Потім запалив камін. Спалахнувши, язички полум'я заблищали, відкидаючи яскраві відблиски на стіни.
- У тебе дуже гарний будинок, - сказала Марта, ще раз із захопленням розглядаючи інтер'єр кімнати.
- І йому потрібна не менш гарна господиня! - посміхаючись, заявив Максим. - Я вирішив, що нею будеш ти, якщо захочеш, звичайно.
Вражена його словами, Марта мовчала. Що вона могла зараз відповісти? В душі було так багато суперечливих почуттів, сумнівів і неприйнятих рішень. Помітивши її збентеження, Максим вирішив не продовжувати цю тему. Замість цього він простягнув їй келих з шампанським і сказав:
- За тебе! Я дуже радий, що ти приїхала до мене!
Марта ковтнула вина. Їй потрібно було трохи розслабитися, щоб просто насолоджуватися спілкуванням з ним. Не хотілося зараз ні про що думати. Андрій наполегливо телефонував їй сьогодні кілька разів, та Марта не відповідала.