Освідчення

Не дозвонившись до сина вже декілька днів, Марина Богданівна не на жарт розхвилювалася і вирішила поїхати до нього. Немов чорна хмара перед зливою, в душі наростало якесь тривожне відчуття. Внутрішній голос наполегливо підказував: у Максима щось трапилося. Зазвичай він завжди відповідав на дзвінки. Ледве дочекавшись кінця шоу-програми в «Червоному оксамиті», вона викликала таксі і поїхала в Бучу, передмістя Києва. Нещодавно син придбав там двоповерховий будинок і після ремонту остаточно перебрався з квартири в свій невеликий, але дуже симпатичний особнячок.

Сніг сипав густими пластівцями, ускладнюючи рух транспорту на дорозі. Незважаючи на пізній вечірній час, машин на трасі було багато. Сидячи в салоні, Марина Богданівна поглядала на годинник, перебираючи в руках ремінець сумки. Їй здавалося, що ця поїздка триває вже вічність. Нарешті таксі зупинилося біля будинку Максима. Попросивши водія почекати, вона вийшла з машини.

Доріжки у дворі замело снігом. Було помітно, що їх давно не чистили. Провалюючись в невеликі замети, вона насилу добралася до ґанку. Слабкий промінь світла мерехтів в одному з вікон на першому поверсі. Отже, її син все ж таки вдома! Марина Богданівна увійшла всередину і, не знімаючи шуби, швидко пройшла до вітальні. Тут було темно, як у комірчині. Тільки великий диск місяця заглядав до кімнати крізь замерзле скло, відкидаючи відблиски на стіни і створюючи на них химерні зимові візерунки. Намацавши рукою вимикач, вона натиснула на нього. Велика театральна люстра під стелею засяяла безліччю яскравих лампочок. Сховавшись під вовняним пледом, Максим спав на дивані. У приміщенні стояв їдкий запах спиртного. На столі стояла недопита пляшка дорогого шотландського віскі і пуста склянка. Скривившись від неприємного сопуху, Марина Богданівна відкрила вікно, щоб хоч трохи провітрити кімнату.

Відчувши холод, Максим заворушився, намагаючись щільніше закутатися в плед. Примружившись від яскравого світла, він побачив гостю і здивовано пробурмотів:

- Мамо? Ти тут? Що трапилось?

- Це я хочу запитати: що з тобою сталося і чому ти вже три дні не відповідаєш на дзвінки?

- У мене все добре... - буркнув Максим, відвертаючись до стіни.

Він накрився з головою, не бажаючи продовжувати розмову.

- Як пройшла подорож до Буковеля? - запитала Марина Богданівна, вдаючи, що не помічає неввічливого ​​прийому. - Як зустріли Новий рік?

Вона сіла в крісло біля каміна й уважно подивилася на сина. Він знав, що від матері просто так не відчепишся. Не варто було навіть пробувати.

- Нормально, - знехотя відповів він, приречено стягуючи з обличчя покривало.

- А що ти відзначаєш сьогодні? - знімаючи рукавички, запитала вона, киваючи головою в бік столу.

- Мамо, вибач, але я хочу зараз побути сам. У мене дуже болить голова, - втомлено відповів Максим.

- Що ж... Бачу, що твоя поїздка вдалася на славу, - підбила підсумок Марина Богданівна. - Але, як би там не було, самотність - це не завжди добре, сину! Повір, я знаю, про що кажу...

- Зате рятує від розчарувань, - коротко відповів чоловік, дивлячись в стелю.

- Саме тут і ховається найголовніша пастка, - сумно посміхнулася вона. - Відгороджуючись від світу, ти ризикуєш втратити заразом і тих, хто тебе дійсно щиро любить і, таким чином, втратити шанс бути щасливим!

- Як же відокремити зерна від полови, щоб не повторювати помилок? - запитав тихо.

- Якщо не вилізеш зі свого барлогу - не дізнаєшся, - лагідно посміхнулася мати. - І ще: слухай своє серце. Це єдиний надійний порадник.

Насупившись, Максим мовчав. Марина Богданівна бачила, що зараз він обмірковує її слова і, напевно, в його душі відбувається справжня боротьба.

- Мені вже час. Завтра я чекатиму тебе в «Червоному оксамиті». Потрібно вирішити кілька важливих питань.

Вона піднялася, збираючись йти. Погляд жінки впав на фотографію, що лежала на каміні. На тлі засніжених гір у лижній екіпіровці їй посміхалася приваблива жінка, поруч з якою стояв Максим. Марина Богданівна одразу впізнала її. Це була та сама Марта Довженко, колишня танцівниця з клубу, яку вона звільнила з неабияким конфліктом. До речі, причину сварки директриса добре пам'ятала. Отже, вони все ж таки зустрілися! І її син закохався! Міцто стискаючи губи, Марина Богданівна уважно дивилася на знімок. Чому саме вона? Невже в усьому Києві не знайшлося іншої жінки? Колись він став героєм безглуздої і банальної комедії: застав дружину з коханцем. Причому, все це відбулося в момент його повернення з Нігерії, коли він рятував корабель від захоплення піратами, а потім, поранений і знесилений, довго пролежав у госпіталі. Але замість щасливого повернення додому, отримав ще один удар в спину, тепер вже від близької людини. Як виявилося, це був не єдиний випадок зради дружини. Потім було скандальне розлучення з поділом майна. Коли все закінчилося, Максим поклявся, що більше ніколи не одружиться і ніяких серйозних стосунків у нього з жінками не буде.

Але, як то кажуть, не зарікайся! Зустрівши нове кохання, він намагається тепер утекти від нього і від своїх власних почуттів. Марина Богданівна підійшла до сина і провела долонею по його неголеній щоці. За кілька днів самітництва він уже майже відпустив бороду! Перехопивши теплу, зморшкувату руку, Максим доторкнувся до неї вустами.