Як все починалось...

Цей день здавався Марті нескінченним. Поки дівчатка були на заняттях, вона побувала на допиті у Веремчука, тому увечері була розгубленою і майже не слухала, про що розповідали діти. У голові постійно прокручувалась розмова зі слідчим. За допомогою навідних запитань він хотів отримати від неї якусь важливу інформацію про справи Андрія, але Марта не піддавалася на провокації. Допомогти слідству вона нічим не могла і, відверто кажучи, не хотіла. Про контрабандні справи чоловіка вона дійсно нічого не знала, а розповідати про свої підозри й передчуття не мала бажання. Борис Анатолійович був невдоволений її поведінкою, а Марта в глибині душі сама дивувалася, як їй вдалося витримати його натиск. А зараз їй хотілося одного - відпочити. Марта ледь дочекалася, коли діти полягали спати й пішла в душ. Як же їй хотілося змити з себе цей день. Здавалося, що вона наскрізь просочилася запахом прокуреного кабінету слідчого.

Марта опустилася на їх з Андрієм ліжко, натягнула ковдру до підборіддя і заплющила очі. Вона думала, що засне миттєво, та де там ... Такого нервового перенапруження в неї давно не було. Востаннє щось подібне відбувалося багато років тому, під час олімпійських ігор в Канаді. Зараз Марта постійно думала про Андрія і про те, чи вдасться витягнути його з в'язниці. Згадала свій застережливий сон і глузливий погляд чоловіка, коли розповіла йому про це. По ланцюжку, одна за одною події їх спільного життя замиготіли перед її внутрішнім зором, як яскраве, кольорове кіно. Чотири роки тому Марта була вагітна Оленкою, коли Андрій вперше повідомив їй про початок свого нового бізнесу ...

____________________________________________________________________

- Дівчата! Я вдома!

Христина відклала книжку і миттю зіскочила з дивана, де вони з Мартою займалися англійською. Через секунду вона була вже в передпокої і міцно обіймала батька. Потім знову повернулася в кімнату, радісно посміхаючись. Очі її сяяли від щастя, а в руках у доньки Марта побачила невелику кольорову коробку з написом «Самсунг».

- Мамулю, дивись, що мені тато подарував! Новий планшет! Я його так хотіла! Татку, ти - мій супермен!

Вона знову кинулася на шию Андрієві, який з’явився в дверях вітальні з пакетами в руках і букетом троянд для Марти.

- Привіт, кохана! - посміхаючись, сказав він, цілуючи дружину й вручаючи букет.

Нахилившись до її кругленького животика дружини, він поцілував і його.

- Дякую! - Марта посміхнулася і обійняла чоловіка.

Він часто балував її букетами, знаючи, які квіти любить дружина - невеликі білі трояндочки, упаковані в «Роксолану».

- У нас сьогодні буде особлива вечеря! - урочисто заявив він, прямуючи в кухню з пакетами в руках. - Є хороша новина. Люба, у нас є що перекусити? Я такий голодний!

Андрій відкрив холодильник, швидко оглянув його вміст, мовчки закрив і почав діставати з пакетів продукти: сир, буженину, йогурти, вже готову запечену курку і багато іншого. Здавалося, він скупив половину супермаркету.

- А що за новина? - запитала Марта, набираючи води у вазу для квітів.

- Зараз дізнаєшся. Сядемо за стіл, і я все тобі розповім, - загадково посміхнувся він, беручись нарізати м'ясне асорті на тарілку.

- Чесно кажучи, я нічого сьогодні не готувала ... - винувато сказала Марта і послала чоловікові одну зі своїх найчарівніших посмішок. - Думала, ти завтра приїдеш, як і казав.

- У мене змінилися обставини, - Андрій злегка насупився. Він вже зробив собі бутерброд і з апетитом їв його. - Та нічого, не турбуйся. Я все купив.

Через годину, коли Христинка наспіх повечеряла і втекла в свою кімнату займатися новим планшетом, Марта вийшла з душу. Переступивши поріг вітальні, вона завмерла від захоплення. Андрій вже повністю накрив стіл, відкрив пляшку вина і навіть запалив свічки. Чекаючи похвали від дружини, він задоволено посміхався.

- Андрійку, ти у мене чудовий! - Марта поцілувала чоловіка. - Яка краса! Ти навіть суші мої улюблені купив? Дякую ...

- Сідай, - пошепки сказав він. - Зараз буде новина.

Марта бачила, що йому не терпиться повідомити їй щось важливе й отримати від неї ще одне схвалення.

- Я - вся увага!

Андрій наповнив келихи вином, підняв свій і урочисто промовив:

- Сьогодні перший день роботи моєї нової фірми!

- Ось як? - Марта здивовано подивилася на чоловіка. - Це щось новеньке ...

- Саме так, - Андрій ковтнув із келиха й відкинувся на спинку крісла. - Я відкрив фірму з продажу дорогоцінних каменів: смарагдів, сапфірів, діамантів для наших ювелірних заводів і майстерень. Їх будуть привозити з Таїланду, Колумбії, Шрі-Ланки, а також з Європи. Крім того, я знаю, як зробити це дешевше ... - він лукаво посміхнувся. - Я провів попередні розрахунки. У справу будуть вкладені гроші, отримані від продажу готелю на узбережжі Чорного моря. Прибуток виходить непоганий, а витрати мінімальні: деякі на митниці, оренда невеликого кабінету в офісному центрі, двоє працівників, зайняті пошуком клієнтів, пара комп'ютерів і все ... Можна сказати, просто і легко!

Марта подивилася на нього з подивом.

- І все це абсолютно ... - недовірливо почала вона.