Сестра

Віталіна швидко вийшла з під'їзду й попрямувала на стоянку. Чекаючи, поки прогріється машина, взяла спеціальну щітку й почала чистити пластівці снігу, які обліпили лобове скло її красуні «Мазди». Вона весь час думала про Марту. Сестра подзвонила їй годину тому і повідомила про свою біду. Не гаючи часу, Віталіна почала квапливо збиратися до неї.

Сідаючи за кермо, вона згадала, як Марта жартома називала її «пані ​​математик - програміст», та якщо серйозно - сестра була абсолютно права. Віталіна дійсно володіла невеликою фірмою з надання комп’ютерних послуг для підприємств, у тому числі з обслуговування бухгалтерських та інших офісних програм. Батьків не стало, коли їй було вісімнадцять, а Марті - лише три рочки. Тоді їй довелося миттєво подорослішати. Коли батько та матір загинули в автомобільній аварії, вона вчилася на другому курсі університету за спеціальністю «програмне забезпечення». Для того, щоб стати опікуном молодшої сестри їй терміново довелося перевестися на заочне відділення і знайти роботу в сервісному центрі, де ремонтували комп'ютери й ноутбуки. Віталіна влаштувала Марту в дитсадок і почала наполегливо працювати. Їй було необхідно заробляти гроші, тому бажання зробити кар'єру програміста додалось автоматично. Спочатку вона приймала техніку від клієнтів, але тривало це недовго. Досить швидко її перевели до відділу майстрів. Володіючи аналітичним мисленням, уміючи аналізувати чітко й логічно, Віталіна миттю схоплювала всі тонкощі складного комп'ютерного світу. Крім того, вона була єдиною жінкою в колективі й спершу чоловіки не сприймали її, як колегу.

Спортивний стиль в одязі був для неї пріоритетним. Джинси, кросівки, майки та бейсболки були єдиними елементами її гардероба. Вона любила користуватися тільки натуральною косметикою, намагаючись доглядати за своєю і без того привабливою зовнішністю, але, як стверджувала сама, «без фанатизму». Взимку ж її можна було побачити в короткому пуховику і в таких самих теплих штанах, а на голові - в'язана шапка з помпоном і рюкзак за спиною, в якому був її вірний друг - ноутбук. Одним словом, сестра має рацію: справжня жінка - програміст.

Постійно спілкуючись з чоловіками, Віталіна з часом вивчила всі їх інтереси в світі комп'ютерів і інтернету, могла гідно підтримати бесіду, а іноді й надати ненав'язливу допомогу при роботі з програмами. Потай вони захоплювалися нею і навіть намагалися запрошувати на побачення, але Віталіна відмовлялася. Їй було не до цього. Вечорами її чекала вдома маленька Марта і купа конспектів, курсових, практичних робіт.

До моменту закінчення університету, вона була вже провідним фахівцем у центрі на заздрість деяким колегам-чоловікам, чиє уражене самолюбство не могло пережити такого успіху жінки в програмуванні та їх власну некомпетентність. Віталіна не зважала на це, продовжуючи рости професійно й піклуватися про Марту. Тоді сестра вже активно займалася художньою гімнастикою і їздила на змагання по всій країні.

Заміж вона вийшла майже в двадцять вісім за колишнього однокурсника Олега, з яким випадково зустрілася в кафе на вечорі випускників. Дівчина подобалася йому ще в університеті, та вона не цікавилася ним тоді і ніяк не реагувала на його боязкі залицяння. Побачивши його через десять років, Віталіна була приємно здивована. Олег змінився, перетворившись із невпевненого в собі «ботаніка-очкарика» в досить успішного чоловіка й справляв враження цілком розумної людини. А наявність інтелекта у претендента на її руку Віталіна вважала обов’язковою умовою. Крім того, він також був програмістом, і, здавалося, вони добре розуміли один одного. Згодом дівчина відкрила невелику фірму з надання комп’ютерних послуг. З Олегом вони купили квартиру на Борщагівці, але сім'я їх проіснувала недовго. Пішов чоловік Віталіни не в кращий світ, а до її приятельки Іринки. Згодом все скінчилося розлученням. Щоб відволіктися від переживань, Віталіна почала більше часу приділяти Марті, але не змогла вплинути на неї. Фатальну помилку сестра все ж таки зробила ...

Таким чином, Марта в сімнадцять років стала повноправною господинею в батьківській квартирі. Згодом Віталіна картала себе, що залишила сестру жити саму. Просто їй тоді й на думку не спадало, що сестра, ставши олімпійською чемпіонкою у вісімнадцять років, на піку слави й кар'єри раптом залишить великий спорт заради кохання. Вона примудрилася завагітніти, а після народження Христини на тренування вже не повернулася. З точки зору Віталіни, Марта просто розслабилася й на хвилі щасливого сімейного життя відмовилася від мрії стати тренером з художньої гімнастики і відкрити власну школу.

Спритно лавіруючи в потоці машин і квапливо проїжджаючи на світлофорах, вона мчала на допомогу сестрі. Віталіні вистачило тридцяти хвилин, щоб за допомогою своїх клієнтів знайти Андрієві адвоката. В душі вона вся палала від обурення: як він міг піддавати свою сім'ю такій небезпеці, займаючись настільки серйозними авантюрами? Невже сподівався, що подібного роду афери завжди будуть сходити йому з рук? Вона ніколи не любила Андрія, а тепер і поготів, та дала собі слово не сперечатися з сестрою на цю тему. Зараз Марті потрібна її підтримка.

Увійшовши до квартири, Віталіні було досить одного погляду на сестру, щоб зрозуміти її стан. Такою безпорадною вона бачила Марту востаннє ще в дитинстві, коли дівчинка тільки починала їздити на змагання і часто терпіла невдачі, набираючись спортивного досвіду. Також, як і багато років тому, Віталіна обійняла її і тихо прошепотіла:

- Нічого, впораєшся. Ми впораємося.

Марта очікувала почути від сестри чергову сувору нотацію на адресу Андрія, щось на кшталт «я так і знала» або «цим би закінчилося рано чи пізно» і внутрішньо готувалася до такої реакції Віталіни. Від несподіванки вона не витримала і розридалася. Наче лагідна, розуміюча мати, сестра пригорнула її до себе й дала можливість виплакатися. Незабаром їй буде не до сліз. Дуже скоро Марті доведеться взяти на себе відповідальність за власну долю, і рахунок вже пішов на години.