Абияк закінчивши прибирання, Марта втомлено опустилася на диван у вітальні і закрила долонями обличчя. Необхідно зібратися з думками й зрозуміти, що робити далі. Потрібно дзвонити сестрі і просити про допомогу. Віталіна буде знати, як діяти, й неодмінно допоможе їй знайти адвоката. Вона, як успішний програміст, має багато солідних клієнтів. Напевно, хто-небудь з них зможе порадити грамотного фахівця.
Остання їх розмова закінчилася сваркою. Сестра дорікала Марті, що та покинула великий спорт, перетворилася на домогосподарку й абсолютно не реалізувала себе, як особистість. Віталіна була переконана, що жінці необхідно мати власне джерело доходу й не сподіватися все життя на чоловіка, яким би чудовим той не був. Старша на п'ятнадцять років, вона дбала про сестру, як про власну дитину. Віталіні довелося швидко подорослішати і навчитися самостійності. Вона змогла знайти гідну роботу й дати гарну освіту Марті. Віталіна підтримувала сестру на шляху до звання майстра спорту, а до сімнадцяти років - звання олімпійської чемпіонки. Попереду був Чемпіонат світу і Чемпіонат Європи, а також багато цікавих пропозицій на телебаченні, та в житті Марти раптово з'явився Андрій.
Віталіна була вражена й засмучена, спостерігаючи за цими стосунками. Марта була закохана «по вуха» і, крім Андрія, її більше нічого не цікавило. Вона стала все частіше пропускати тренування, посилаючись на надмірну завантаженість в університеті. Навчалася Марта на філфаку. Віталіна знала, що справа не в зайнятості, а в тому, що сестрі тепер потрібні були вільні вечори для зустрічей із коханим. Які вже тут тренування? В результаті Марта зробила в спортивній кар’єрі вчинок, який ледве не довів сестру до божевілля. І все це через «цього шахрая і авантюриста». Так називала його Віталіна.
Андрій був старшим на п'ять років і здавався Марті дорослим і надзвичайно привабливим. Він міг закохати в себе кого завгодно, але на Віталіну його чари не діяли. Хоч він і мав яскраве почуття гумору, був легким у спілкуванні і дбав про Марту, сестра вважала його ненадійним і несерйозним. Проте Андрій не переймався цим. Зрештою, як і багато чим іншим. Він легко ставився до грошей, не маючи звички їх заощаджувати; купував Марті і дітям дорогі телефони, привозив зі своїх таємничих відряджень коштовні речі, брав путівки на Кіпр і Домінікану. Легко вирішував поточні побутові проблеми сім'ї, знаходив хороших лікарів, коли хворіли діти, і навіть сам возив їх на прийом. Легко змінював коло спілкування, коли йому це було вигідно, і знаходив спільну мову з потрібними йому людьми. Легко ставився до життя взагалі, сприймаючи будь-які події з певною часткою гумору та іронії. Ніколи не сумував і завжди був позитивно налаштованим. Марта захоплювалася коханим і знаходила між ними багато спільного.
Він так само, як і вона, рано залишився без батьків. У шістнадцять років пішов з дому через постійні конфлікти з батьком. Винаймав невелику квартирку, підробляв то там, то тут і не завжди законним засобом. Кидаючись грошима на всі боки, він підкорив її своєю щедрістю і широтою душі. Тоді Марту не цікавило, звідки у нього гроші. Їй подобалася його впевненість у собі, здатність вирішити будь-яке питання. Коли вони приходили в один із найпопулярніших київських ресторанів, для них завжди був зарезервований столик. Із директором клубу Андрій вітався за руку і розмовляв, як зі старим другом. Він здавався Марті дорослим і надійним. Вона й сама не помітила, як Андрій став для неї всім. Осторонь залишилися всі шанувальники, якими Марта керувала, як хотіла, використовуючи свій дар природного кокетства. Після її зустрічі з Андрієм вони просто перестали існувати.
Коли Марта завагітніла, вони розписалися. Віталіна на той час уже купила собі житло на Борщагівці, і Марта з Андрієм оселилися в їх батьківській квартирі. Згодом Віталіна змирилася з вибором сестри і перестала говорити їй щось на цю тему, та Андрія, як і раніше, недолюблювала. Між ними весь час йшла «холодна війна». Відкрито вони не конфліктували, але не втрачали нагоди сказати один одному будь-яку гидоту, подаючи її під соусом милого сімейного гумору.
Потім народилася Христина, і вони стали найщасливішою сім'єю на світі. Андрій був турботливим батьком, люблячим чоловіком. Щоб Марті було легше справлятися за його відсутності, найняв для дитини няню. А їздив він часто. Марта навіть не знала, куди. Довіряла йому, як собі. Зараз вона зловила себе на думці, що ні тоді, ні зараз, не знала, чим він заробляє на життя. Види діяльності Андрія змінювалися швидко. Марта навіть не встигала слідкувати. Чим він тільки не займався: був власником казино, здавав в оренду пансіонат на березі Чорного моря, заробляв продажем квітів, потім відкрив фірму з виробництва броньованих дверей… Перші неприємності з законом трапилися шість років тому. Тоді Андрія звинуватили в участі в контрабандній операції з ввезення натуральних перлин з Китаю. Прямих доказів проти нього не було, і справу вдалося закрити за допомогою чудового адвоката, який незабаром виїхав за кордон, отримавши височенний гонорар за свою послугу. Саме в цей момент в душі Марти вперше з'явилося відчуття тривоги за чоловіка і їх спільне майбутнє. Все частіше вона просила його бути обережним. У відповідь Андрій лише ласкаво обіймав її за плечі: «Не хвилюйся, люба! Все під контролем!".
А потім народилася Оленка. Марта переконувала себе, що народження другої дитини змінить їхнє життя на краще. Сподівалася, що Андрій з роками подорослішає. Подумати тільки, якою наївною вона була і навіть не здогадувалася, що одного разу настане час, коли їй доведеться взяти відповідальність не тільки за свою долю, а й за майбутнє дітей. Вона й не підозрювала, що одного дня її спокійне розмірене життя розпадеться, як ляльковий будиночок ... І тепер в голові виникало тільки одне запитання: що ж робити?