https://st.booknet.ua/uploads/covers/220/1660483550_33.png
Чекаючи на себе
Твоє творіння
Ти твориш мене, немов малюєш,
Ти віриш мені, ти мене чуєш
І в кожному погляді бачу прозріння,
Бо я найкраще твоє творіння.
Що не розмова, то нові пізнання
Себе самої у світі кохання...
Та тебе відпустити я мушу,
Хоч і знайшла в тобі рідну душу
І наповнююсь, немов з криниці,
Студеними думами води - живиці.
Щастя ти не моє і моїм ніколи не будеш
Мине цей час і все позабудеш...
Та я в собі змін цих не буду втрачати
Створив мене іншу, навчив себе знати.
Я завершений твір, пора відпускати.
Дякую любий, що навчив так кохати.
Відредаговано: 25.08.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
