Чаювання

3

Бабуся з'явилася поруч.

- Бабусю, що це таке? - занила Тея.

- Це подарунок. Сюрприз. Мандрівка у казку. - відповіла бабуся.

- Поверни нас додому. У нас діти самі лишилися вдома. - попросила Тея.

- Пройдіть квест. - запропонувала бабуся.

- А якщо ми його не пройдемо? Що тоді? - поцікавився Нодар.

- Я про це не подумала. - бабуся замислилася. - Ви його пройдете. Я допоможу.

- Я не хочу ніякого квесту. Я хочу повернутися - і все. - попросила Тея.

- Ну хоча б маленький квест. - вмовляла бабуся. - Наприклад, досягти того берега, використовуючи печиво, як човен, та соломку, як весло. Нуймо! Ви зможете.

- А який у цьому сенс? - втрутився Нодар.

- Розважити вас, а то ви занадто дорослі. Забули вже, що таке гра. Навіть з дітьми рідко граєте. То уроки-уроки, домашка одна, курси, лише тільки доросле та серйозне життя навіть у власних дітей створюєте. Треба жити, граючи. Поки не пройдете на той берег, не поверну вас додому. А з ваш ми дітьми я побуду, поки ви тут, щоб нічого не трапилося. Хай щастить!

Бабуся зникла.

- Що ж. Беремо то печиво, соломку - та попливли. - скомандував сам собі Нодар.

Чоловік узяв печиво та соломки та й пустив у молочну ріку, підтримуючи ці солодощі.

- Сідай. Я поведу. - сказав він.

Тея та Нодар сіли у печиво та попливли, товкаючи молоко, наближаючись до протилежного берега.

Молоко закружляло, крутячи водія та пасажирку, печиво промокало, виягуючи у себе молоко, поки не прозчинилося у самому цьому молоці.

Тепер ці бедолавші стояли по пояс у білій рідині та не знали, що їм робити.

- Пішли до того берега, щоб закінчити квест. - запропонував Нодар, усміхаючись.

- Пішли. - повторила Тея, бризгаючи молоком на свого чоловіка.

Нодар відповів, товкаючи молочні хвилі у сторону своєї дружини.

Вони хохотали, а потім обійняли один одного, цілуючись.

- Ти весь у молоці. - конствтувала факт Тея.