Вони зібрались. Зібрались чавити. Топтати ногами. Клацати зубами. Рвати частинами до мнєса.
Спершу мовчки гострили дзьоби. А далі нагострені дзьоби пішли в хід. Полетіло фізичне мнєсо боками: наліво-направо, взад-вперед, до усіх частин світу. Боліло, але крику болі ніхто не чув, бо зібрались ж чавити. Порвавши на шматки фізичне тіло, стали підступати до душі. Добрались. Наплювали в неї та забули про недоторкане та величне «не нашкодь»…
Розчавлене тіло та загиджена душа валялись в калабані….
- Збирайся до купи! Місію не завершено, - мовив якийсь величний голос.
Промінь показав шлях. Тепло пішло ганяти по серцево-судинній системі фізичного тіла. Досвід ліг шрамом у серці.
Лишається тільки «рестарт», бо місія все ж таки незавершена….