Чат

18

2024-11-10

Lesya_Red: Філософ, я сьогодні була в кіно.

[17:04]

Mark25: О, яке Кіно?

[17:05]

Lesya_Red: Фільм про подорож у часі. Там людина весь час намагається виправити минуле, але щоразу руйнує майбутнє. Я сиділа й ловила подих. Таке враження, ніби мене саму закинули в ту спіраль.

[17:08]

Mark25: Klingt spannend… ( звучить захопливо) захопливо. Ти сміялася чи плакала?

[17:10]

Lesya_Red: І сміялася, і плакала. А ще ловила себе на думці, що хочу тобі це розповісти.

[17:12]

Mark25: Тоді я обіцяю теж подивитися. Хочу бачити те, що бачила ти.

[17:14]

2024-11-14

Mark25: Вогник, я подивився той Фільм.

[21:47]

Lesya_Red: І як?

[21:48]

Mark25: Я сидів у темному залі й уявляв, що ти поруч. Як ти усміхаєшся, як витираєш Сльозу. І мені було… тепло.

[21:51]

Lesya_Red: Це звучить так, ніби ми справді сиділи разом.

[21:55]

Mark25: Для мене так і було.

[21:57]

2024-11-20

Mark25: Вогник, хочеш знову на каву? Але вечірня. І прогулянка під зорі.

[20:12]

Lesya_Red: Хочу. Давай зробимо це повільно — кава, кіно, потім місячна вулиця.

[20:14]

Mark25: Я ставлю чашку. Темна кава. Без цукру. Ти як?

[20:16]

Lesya_Red: З корицею й трохи молока. Уявляю, як пар йде догори, і ми сидимо на терасі маленького кафе.

[20:18]

Mark25: Я бачу скло. За вікном холод. І Ти в пальто?

[20:20]

Lesya_Red: Ні, у легкому плащі. Трохи розкішно для ранньої осені, але мені так подобається.

[20:22]

Mark25: Ми виходимо. Я веду тебе вузькою вулицею. Ліхтарі світять м'яким Жовтим.

[20:24]

Lesya_Red: І тротуар пахне мокрим листям. Ми йдемо повільно, ніби стараємось не порушити ніч.

[20:26]

Mark25: Під зорями. Я думав, що зорі тут не видно через місто. Але зараз вони ніби ближче.

[20:29]

Lesya_Red: Бо ми дивимось уважно. Інколи саме уважність робить дива.

[20:31]

Mark25: Я дивлюсь на Тебе уявно. І мені здається, що поруч є тиша, яка не лякає.

[20:33]

Lesya_Red: Тиша буває різною. Це може бути порожнеча, а може — розмова без слів.

[20:36]

Mark25: Ми сідаємо на лавку біля парку. Я мовчу довго, бо night (не має) і думки.

[20:39]

Lesya_Red: Мовчання іноді найщиріше. Я слухаю, як ти дихаєш словами.

[20:41]

Mark25: Потім ми йдемо в кіно. Я вибираю стару залу, де ще шурхіт крісел і запах попкорну.

[20:44]

Lesya_Red: Кіно — добре. Там можна притулятися до уяви, і іноді вона відповідає.

[20:46]

Mark25: Фільм тихий. Історія двох людей, які знаходять одне одного у дрібницях. Я думаю про нас.

[20:49]

Lesya_Red: Я теж думаю про нас, але не поспішно. Мені подобається, як ти малюєш ці сцени.

[20:52]

Mark25: Після кіно я кажу, що хочу показати тобі місто, де я лишаю місця для думок.

[20:54]

Lesya_Red: І ми знову під зорями. Ти підводиш очі вгору і питаєш, чи вірю я, що бажання можуть збуватись.

[20:57]

Mark25: Я питаю, бо сам не знаю. Але коли я думаю про Тебе — з'являється якась віра.

[21:00]

Lesya_Red: Філософе, я мушу сказати. Може це дивно, але…

[21:07]

Mark25: Що?

[21:08]

Lesya_Red: Я Тебе не бачу. І водночас Ти мені подобаєшся.

[21:11]

Mark25: …

[21:12]

Mark25: Я не знаю, як сказати краще. Але це звучить, як музыка у моїй Голові.

[21:14]

Lesya_Red: Це було просте зізнання. Невинне. Але воно важить багато.

[21:16]

Mark25: Вогник… я теж. Я Тебе не бачу вживу. Але відчуваю. І мені здається, що це більше, ніж просто симпатія.

[21:19]

Lesya_Red: Ти говориш це тепло, і в мені піднімається щось схоже на надію.

[21:21]

Mark25: Я боюся, що слово "надія" може бути слабким. Але я хочу, щоб ти знала: коли я дивився фільм — в уяві ти була поруч. І це було як маленький доказ.

[21:24]

Lesya_Red: Твій доказ — гарний. Для мене важливіше, що ми дозволяємо собі це говорити.

[21:27]

Mark25: Може колись ми й справді спробуємо чай чи каву не в уяві.

[21:29]

Lesya_Red: Можливо. Але поки що це наше побачення — і воно справжнє.

[21:31]

Mark25: Я запам'ятаю цей вечір. Навіть якщо він був лише в словах.

[21:33]

Lesya_Red: І я теж. Ти став для мене тишею, яка не лякає.

[21:35]

Mark25: Добраніч, Вогник.