16

2024-11-01

Mark25: Вогник, сьогодні я знов хочу запросити тебе на каву. Віртуальну, aber mit Gefühl.( Але з почуттям)

[18:22]

    Lesya_Red: Філософ, ти невиправний. Тільки каву?

[18:25]

Mark25: Ні. Я приніс Квіти. Вони не пахнуть, але Я уявляю, що ти їх тримаєш.

[18:27]

    Lesya_Red: І які ж то квіти?

[18:28]

Mark25: Ромашки. Бо вони прості. І чесні. Як твої Слова.

[18:30]

    Lesya_Red: Ти дивний, Марку. Хто ще дарує ромашки у віртуальному світі?

[18:32]

Mark25: Я. Бо мені важливо. Бо навіть коли це pixels ж( піксель) — я хочу, щоб ти знала: я думаю про тебе.

[18:35]

    Lesya_Red: Знаєш, я справді бачу ці квіти. Уявляю, як ставлю їх у склянку з-під варення у бабусиній хаті.

[18:42]

Mark25: Тоді вони вже справжні. Бо ти їх оживила.

[18:44]

2024-11-04

Mark25: Вогник, можна я скажу тобі щось, що не казав нікому?

[20:11]

    Lesya_Red: Кажи. Я слухаю.

[20:13]

Mark25: Коли я був Маленький, я малював Автомобілі в зошитах. Десятки, сотні. Але я боявся показати це навіть батькам. Думав, вони скажуть: "Unsinn, ( нісенітниця ) дурниці".

[20:16]

    Lesya_Red: І що ти робив з тими малюнками?

[20:18]

Mark25: Ховав. Щоб ніхто не бачив.

[20:20]

    Lesya_Red: Ой… чому ж так?

[20:21]

Mark25: Я боявся. Що мене висміють. Що мої Мрії — це нічого.

[20:23]

    Lesya_Red: А тепер?

[20:25]

Mark25: Тепер я роблю дизайн Авто для великої компанії. Але знаєш, Вогник… іноді мені здається, що я все ще той Хлопчик, який ховає свої малюнки.

[20:28]

    Lesya_Red: Марку, може в цьому і є твоя сила. Ти зберіг у собі того хлопчика. Тільки тепер він нарешті показує свої малюнки світові.

[20:35]