15

2024-10-27

    Lesya_Red: Що ти робиш зараз?

[10:21]

Mark25: Я п’ю Каву. Сам.

[10:23]

    Lesya_Red: Тоді не сам. Давай разом. У мене теж є чашка.

[10:25]

Mark25: Добре. Я бачу нас. Ти сидиш напроти, чашка у твоїй руці, і в тебе маленька Ложка з квіткою на ручці.

[10:27]

    Lesya_Red: Яка цікава уява. Насправді в мене звичайна ложка. Але нехай буде з квіткою — для краси.

[10:29]

Mark25: Я піднімаю чашку. І кажу «Hurra». ( Ура)

[10:30]

    Lesya_Red: Ми кажемо «будьмо».

[10:31]

Mark25: Будьмо. (випив ковток)

[10:33]

    Lesya_Red: А тепер уяви, що в нас є маленьке кафе. За вікном шумить осінь. І пахне свіжою випічкою.

[10:35]

Mark25: Я уявляю. Я беру тобі булочку. Ти смієшся і кажеш, що не будеш. Але потім відкушуєш половину.

[10:38]

    Lesya_Red: Ти дуже швидко вчишся моїм звичкам.

[10:40]

Mark25: Я просто хочу бачити тебе справжню.

[10:42]

    Lesya_Red: Ти знаєш, ти такий серйозний у кожному слові. Я тебе назву Філософ.

[10:47]

Mark25: Філософ… klingt komisch. ( Звучить смішно) Але мені Подобається.

[10:49]

    Lesya_Red: Це не образа, а радше ніжність.

[10:50]

Mark25: Тоді я теж дам тобі Ім’я. Ти як… Вогник. Маленький, але теплий. Вогник.

[10:52]

    Lesya_Red: Вогник… я усміхаюся. Це мило.

[10:54]

Mark25: Вогник, ми вже вийшли з кафе. Я веду тебе вузькою Вуличкою, там старі Лампи світять жовтим світлом.

[10:56]

    Lesya_Red: А я йду поруч і розповідаю тобі історії з мого міста. Про стару бібліотеку, де пахне пилом і дитинством.

[10:58]

Mark25: Я слухаю і ловлю кожне Слово. Твої слова як Музика.

[11:01]