2024-10-15
Mark25: Я сьогодні nicht kann denken( не можу думати)
[21:07]
Lesya_Red: Що сталося?
[21:09]
Mark25: На Fabrik ( підприємстві) був Unfall ( випадок, аварія). Людина… померла.
[21:12]
Lesya_Red: …
[21:13]
Mark25: Я ніколи так близько не бачив Tod ( смерть). Усе war schnell. ( було швидко) Один Moment( мить) — і немає.
[21:16]
Lesya_Red: Тобі страшно?
[21:18]
Mark25: Я не знаю. Я відчуваю порожнечу. І ще Schuld ( провину). Хоч я нічого nicht gemacht. ( не зробив)
[21:20]
Lesya_Red: Це природно. Ти вперше стикаєшся зі смертю отак поруч.
[21:22]
Mark25: В голові тільки Frage ( питання): навіщо ми живемо, якщо так einfach ( просто) зникаємо?
[21:25]
Lesya_Red: Бо між “живемо” і “зникаємо” є історія. Кожна своя.
[21:28]
Mark25: Але ця історія може обірватися у будь-який час.
[21:30]
Lesya_Red: Так. Саме тому її треба писати щодня. Інакше хто ми? Тінь на стіні.
[21:33]
Mark25: Я дивився сьогодні на свою Routine.( Досвід) Arbeit, Supermarkt, Sport.( Робота, магазин, спорт) І подумав: якщо я завтра не прокинуся — то ніхто навіть не згадає, що я був.
[21:36]
Lesya_Red: Я вже пам’ятаю. І для мене ти — не тінь.
[21:39]
Mark25: Чому ти так говориш?
[21:41]
Lesya_Red: Бо в твоїх словах я відчуваю більше, ніж ти сам собі дозволяєш.
2024-10-16
Lesya_Red: Ти тут?
[10:12]
…немає відповіді
2024-10-17
Lesya_Red: Марку, я не хочу лізти, якщо тобі треба час. Але просто дай знак, що з тобою все гаразд.
[19:44]
знову тиша
2024-10-18
Lesya_Red: Мені неспокійно. Я не знаю, чи маю право хвилюватися за тебе… але хвилююся.
[22:11]
три крапки… але повідомлення не з’являється
2024-10-19
Mark25: Я… тут.
[09:03]
Lesya_Red: Нарешті. Я вже уявляла всіляке.
) [09:05]
Mark25: Пробач. Я не міг Worte ( слово ) знайти. Alles war schwarz. (Все було чорне)
[09:07]
Lesya_Red: Ти маєш право мовчати, якщо болить. Але знай — я витримаю твою тишу, тільки скажи, що живий.
[09:10]
Mark25: Danke. ( Дякую) Це звучить… wärmer (тепліше), ніж будь-що, що я чув останнім часом.
[09:12]