Розділ 5

Минуло кілька тижнів, доки Марк зміг відновити експерименти.

Початок листопаду ознаменувався заморозками та невеликим снігом, але варто було на кілька годин з'явитися сонцю, як сніг розтанув і перетворився на брудне болото. Їдка жижа остаточно занапастила єдині зимові чоботи Марка. Якщо раніше на купівлю нових не було часу, то зараз після непередбачених витрат через пожежу виявилося, що на них немає грошей.

«Як недоречно, — думав Марк, роздивляючись правий чобіт, який явно просив каші. Так сяк приклеїв підошву гумовим клеєм, особливо не розраховуючи на міцність. — Дотягнути хоча б до листопадової зарплати».

Від роздумів щодо фінансових проблем відірвав Богомол.

— Ти що, шевцем підробляєш?

Поява завідувача реанімації у віварії застала Марка зненацька. Не одразу навіть звернув увагу, що той прийшов не з порожніми руками. З десятилітровим відром фарби для стін.

— Хух, — видихнув Богомол, опускаючи відро на підлогу. — Салатова, але для віварію зійде. До речі, родичів пацієнта з твоєї палати розкрутив. З постінсультного. Чого мовчиш?

— Дякую. — Марк нарешті зрозумів причину візиту і відклав чобіт. — Тепер ще маляром підроблятиму.

— Не дрейф, допоможемо, — переконливо заявив Богомол, трохи піднявши настрій.

Спільними зусиллями віварій відремонтували. Марк сам пофарбував стіни, надійно приховавши під товстим шаром фарби не лише чорну кіптяву від пожежі, але й сліди відсутності ремонту протягом попередніх десяти, а то й більше років. Від світло-салатових стін приємно пахло фарбою та віяло свіжістю. Мимоволі довелося прибрати весь бруд у кутах, без якого неможливе існування віварію. Зменшився і запах, чому незліченно були раді Світлана та Настя.

На той час Світлана вже відійшла від отриманого внаслідок пожежі шоку. Охаючи, вона протискалася своїм великим тілом між ящиками та коробками й посміхалася кожній новій дрібниці.

На щастя, віварій знаходився на відстані від лікувального корпусу, і пацієнти з їхніми родичами не бачили, на кого перетворюються їхній лікар і його асистент після дванадцяти дня.

— Попелюшок ти наш,— жартував Богомол, розглядаючи Марка в робочій робі, що пахла паленим пластиком. — Пацюки є, гарбуза не вистачає. Окрім тебе пацюкам ніхто більше хвости не крутить?

— Експериментальна частина тільки в мене, — зітхав у відповідь Марк.

Богомол поговорив із завгоспом, і той розщедрився на заміну електропроводки з розетками та майже нові меблі.

— Це замість кришталевих черевичків? — зрадів Марк несподіваному подарунку.

— Черевички купиш сам, — сказав Богомол. — Він, напевно, з пожежниками домовився, щоб написали в протоколі, що з електропроводкою все гаразд. Занадто швидко погодився на її заміну. Від чого зайнялося, знаєш?

— Мене не було, коли приїжджали пожежники.

— Ось-ось, справу прикрили, від чого зайнялося, приховують. Ходімо ще завтра стягнемо з них що-небудь. Тобі що треба? Комп'ютер?

Новий комп'ютер завгосп не дав, а старого Марку і не треба було. Здобуті Богомолом блага його порадували, сам він на ремонт у віварії коштом інституту і не розраховував. Якщо не зробити самим, милості від начальства треба було б чекати не менше пів року, а час для Марка завжди був дорожчий за гроші.

— Так, Богдане Любомировичу, — погоджувався Марк. — Я Попелюшок, а ви — Фей.

На початку грудня Марк, нарешті, зміг перевезти клітку з двома пацюками назад на постійне місце проживання.

В обох тварин записувався активний тета-ритм, тільки трансформувався він не у звичні спогади про їжу, а у вогонь, і нічого крім вогню.

«Після пожежі пацюки довго згадуватимуть катастрофу, — подумав Марк. — Як відреагує на таку картину тварина, яка не побувала в пожежі?»

Тета-ритм новокуплених пацюків не був таким активним, як хотілося б, але Марк все одно з ентузіазмом взявся за роботу. У підсумку результатами досліду залишився задоволений. Як і передбачалося, «новий» пацюк, отримавши спогади про пожежу, моментально вийшов з коми й заметушився в клітці, намагаючись знайти шлях до втечі. Щобільше, чужі спогади твердо вкоренилися у його пам'яті. Вони виникли повторно при новому зануренні тварини в медикаментозну кому.

«Сильні емоції одразу формують довготривалу пам'ять, минаючи звичайні нейронні шляхи. І вони ж створюють нову домінанту, здатну розбудити тварину, — зробив висновок Марк. — Що буде, якщо спогади Єгора передати Оресту Петровичу?

— А це схвалить його син? — запитав Паша, коли Марк озвучив свої думки.

— Схвалить, — впевнено відповів Марк. — Він же хоче вивести його з коми. Сам пропонував вплинути на його сни. Можна, звичайно, перемкнути його на пацюкові спогади про пожежу, але це буде менш фізіологічно, — зі знанням справи міркував Марк. — Тета-ритм пацюка має меншу частоту. Ти знаєш, абиякий модульований сигнал може бути розпізнаний тільки на частоті модуляції.

— Якби мені таке наснилося, як сниться Єгору, я взагалі б боявся лягти спати, — зіщулився від неприємних думок Паша.