День другий

На наступний день весела компанія парубків вже не була такою веселою. Підйом був важким – безсонна ніч далася взнаки. Їхній стан нагадував алкогольне сп’яніння. Зовнішній вигляд був не кращим – пом’яті привиди з переляканими очима. Саме такими вони показалися матінці-природі зі свого намету зранку. Всівшись довкола згаслого багаття ніхто з них не наважувався почати розмову.

– І що це було вночі? – запитав позіхаючи Андрій.

– Нічниця… – ледве чутно прошепотів Володимир. – Мені моя бабця про них розповідала… Демони ночі, що позбавляють людей сну… Хоч як би ти не старався, ти не заснеш… Самі страшні це ті, які при житті відьмами були… дівчата, які померли не своєю смертю…

– А хіба це не звичайні байки для дітей? – запитав Павло, розтираю своє стомлене обличчя долонями. Наскільки я чув, ці твої нічниці, тільки на дітей нападають. Відьом це не стосується зовсім. Мені здається, твоя бабця була несповна розуму.

– Нічницями завжди ставали ненароджені діти або ті, які вбили своїх матерів. Але… завжди бувають винятки, – не погодився з ним Володимир та втомлено оперся на свій кулак підборіддям.

– Вово, стули писок! – наказав у відповідь йому Дмитро. – У тебе здається стріха повільно їде. Тримай своїх тарганів у себе в голові і не смій їх звідти випускати. Думаю, що це був просто чийсь не вдалий жарт…

– Та які там жарти! – втрутився в розмову Павло. – Ми всі чули ту пісню.

– Це був просто чийсь не вдалий жарт, – спокійним тоном повторив Дмитро. – Ми всі зараз трохи прогуляємося, відпочинемо та поспимо. Після цього спокійно зберемося в дорогу та вирушимо назад у Івано-Франківськ.

– А може краще зараз поїдемо? Щось мені не спокійно, – перелякано запропонував Андрій. – Зв’язку немає… Інтернету теж… Жоден з гаджетів не працює. Я навіть свій смартфон ввімкнути не можу!

– Вчора мені здалося, що я дещо побачив на фото в своєму смартфоні, – трохи нахилившись тулубом вперед, прошепотів Володимир. – Наче дівчина в білому…

– Нісенітниці, – різко промовив Дмитро перебивши розповідь друга. – Нам просто необхідно трохи поспати. Думаю, вже ввечері ми насолоджуватимемось смачним розливним пивасиком в місті. І годі про це!

Але у погоди в цей день були зовсім інші плани. З обіду почався сильний дощ. Злива не вщухала ані на мить. Четвірка вірних друзів забилася в намет разом з усіма своїми речами. Цілу ніч вони прислухалися до шелесту мокрого листя, завивання вітру, хлюпотіння дощу та… до вже знайомої їм пісеньки. Ніхто з них так і не заснув ні вдень ні вночі. А вже вранці на парубків очікувала ще одна не приємна несподіванка.