Турецький вояж

Уже декілька хвилин волав смартфон. Ліза взяла слухавку, дзвонила Світлана.

– Привіт, подруго! Ну що, змогла відпроситися в чоловіка? – поцікавилася та.

– Звісно, хоча спочатку він категорично був проти. Прийшлося дозволити йому з друзями на рибалку в Норвегію з’їздити після нашого повернення.

– Все, супер, тоді я замовляю квитки і готель.

У п’ятницю ввечері три подруги відлітали на відпочинок. На них чекав турецький Мармарис. Цей курорт був найближчим і не надто дорогим, а відгуки про нього лише позитивні.

Дорога виявилася вдалою і напрочуд комфортною. Уже поселившись у готелі і трішки відпочивши, дівчата пішли вечеряти. Шведський ресторан був переповнений і вільних місць майже не було. Дівчата зайняли столик на чотирьох, а коли повернулися, якийсь чоловік саме займав одне місце. Світлана по звичці, виробленій із дитинства, заявила, що тут зайнято, але отямившись запитала:

– А скільки вас?

– Я сам, – промовив незнайомець.

– Тепер не сам, – втрутилася Барбара.

За трапезою подруги все розпитували чоловіка, хто він і звідки й чому він сам на такому курорті. Цим чоловіком виявився Єгор з Одеси. Працював він в ІТ-сфері, а приїхав на декілька днів, бо вже зрозумів, що вигорає на роботі.

Дівчата постійно метушилися біля шведських столів, обираючи нові смаколики й чомусь постійно ходили по двоє. Нарешті всі заспокоїлись і продовжили трапезу.

– Приходьте ввечері на концерт, у цьому готелі має ж бути якась анімація! – запропонувала і поцікавилася Барбара.

– Гаразд, прийду, – погодився Єгор. – За чотири дні ще жодного разу не був, але сьогодні точно прийду.

Уже в холі, ідучи на запланований захід, Єгор зустрів одну свою знайому, яка вже вешталась готелем у пошуку нової вечірньої пригоди. За компанію на концерт вони пішли разом. Вона все не зводила очей з одного німця, а нові його знайомі вже сиділи за столиком, біля якого крутилися якісь чоловіки. Єгор помітив, що Світлана увесь час озиралася навкруги, ніби когось виглядала.

Анімація виявилася не дуже, і Єгор починав нудьгувати:

– Все, час іти до них.

– До кого? – поцікавилась знайома.

– До тих дівчат, сьогодні познайомились за вечерею.

– О, їх троє, співчуваю.

– Так, тільки без жартів.

– Добре, іди до свого німця, він уже добряче підзарядився біля бару, а я все ж піду до них, – промовив Єгор.

По Світлані одразу стало зрозуміло, що вона чекала, а Барбара все пригощала коктейлями.

– Дівчата, я не п’ю, – як міг спочатку відбивався Єгор.

– Так ми також, – жартували подруги. – Лише один коктейль, за знайомство.

– Ну гаразд, лише один, – погодився Єгор.

Літо, море, чарівна компанія, один коктейль змінювався іншим, та так, що непомітно Єгор трішки сп’янів.

Після анімації хтось запропонував сходити прогулятися набережною. Барбара вмить пригадала, що в неї якась зустріч і побігла готуватися, а Світлана, Єгор і Ліза взяли в барі ще по кілька коктейлів і пішли гуляти вечірнім Мармарисом. Дорогою вони рвали вже майже стиглий інжир. На набережній встигли натанцюватися в декількох барах при готелях. Настрій у всіх був розслаблений і курортний, вони багато жартували, фотографувалися і навіть пробували вести світські бесіди, не зважаючи на свій стан. Повертаючись назад до готелю, Єгор не повірив своїм очам. На них бігла родина диких кабанів із малюками, просто так, по місту. І найдивніше, ніхто їх не зачіпав, а навіть, навпаки, показували усім видом, що не потрібно турбувати тварин.

Лізу дуже цікавило ставлення Єгора до росіян і взагалі, що він думає про те, що відбувається. Він уже достатньо сп’янів і вже в спокійній обстановці, сидячи біля басейну, почав щось говорити.

Він запитав, чи є в дівчат якісь претензії особисто до нього, виявилося, ніяких. І в нього особисто до них претензій не було, окрім однієї – вони його добряче споїли.

Потім він дуже спокійним голосом, на якусь мить навіть здалося, що він протверезів, каже:

– Запам’ятайте, в усі часи політику робили дві категорії людей: аморально багаті та непристойно дурні, іншими словами, дуже багаті і дуже дурні, – тому щасливі ті народи, в яких і одних, і інших якнайменше. Біда наших країн, що лише 10-15 відсотків готові жити нормально.

Ліза одразу з цим погодилася, ну і Світлана підтримала. Подруги були одні з небагатьох, які все розуміли правильно, без ідеологічної мішури.

Хтось упав у басейн – і готелем пронісся неймовірний регіт. Вони почали розходитись по номерам. Світлана напросилася подивитися на кімнату Єгора. Той показав апартаменти, потім зайшов у ванну, а коли вийшов, Світлана лежала на ліжку в однотонній білизні. Єгор лише усміхнувся. Думав, що цього вечора мисливець, а виявилось – трофей.

Чи то так клімат вплинув, чи Світлана, але Єгор був ненаситний. Майже до ранку продовжувався їхній одноденний роман. І в якусь мить, коли Єгор пішов у ванну, Світлана так само непомітно зникла, як і з’явилася. Наступного дня Єгор повертався до Одеси й більше вони ніколи не бачилися, а для Світлани відпочинок лише починався. Вона була ненаситна до розваг і намагалася кожного вечора дарувати собі нову еротичну пригоду. Ліза лише дивувалася, звідки в неї стільки енергії. Вона стрибала з парашута, кожного дня їздила на екскурсії, хамам і шопінг, ресторани й танці в клубах до ранку.