Міжгалактичне таксі

– Шановні пасажири! Прохання зайняти свої місця, усі проводжаючі покиньте, будь ласка, корабель, зореліт відправляється через п’ять хвилин. Наступна зупинка нашого маршруту – планета Земля, галактика Чумацький Шлях. Час у дорозі – чотири години тридцять вісім хвилин.

В одну мить крісло, різко втративши пружність, стало майже невагомим, а потім поступово почало ніби огортати тіло, ідеально підлаштовуючись під нього.

Стюардеса уважно перевіряла пасажирів, особливо новеньких, мило усміхаючись і контролюючи найменші деталі в салоні.

– Добре, що ми подорожуємо ВІП-класом, тут хоч живі стюардеси, а не роботи чи гуманоїди, як в інших кабінах, – промовив сусід.

– О, так, я намагаюся по можливості лише ним і літати, – промовив інший.

– Я – Камранд, – привітався перший.

– Каспер, – відповів інший.

– Далеко зібралися? – поцікавився Камранд.

– На Землю, – відповів Каспер.

– О, так вам недалеко, і заснути не встигнете, – Камранд покликав стюардесу. – Мені, будь ласка, віскі з содовою.

– А вам, містере? – запитала стюардеса, звертаючись до Каспера, який щойно сів у зореліт.

– Келих сухого білого вина, дякую.

– У відрядження чи на відпочинок? – запитав Камранд.

– По роботі, – відповів Каспер.

Двигуни майже безшумно заревіли й зореліт плавно рушив. Якийсь час в ілюмінатори ще було видно проводжаючих і аеровокзал, як раптом в одну мить зореліт опинився геть в іншому кінці галактики. Сучасні міжгалактичні таксі дуже зручні, майже не відчуваєш вібрацій і дискомфорту від подорожі, навіть вино з келихів не розлилося.

– За вдалу подорож! – запропонував Камранд, підставляючи свій келих із віскі для цокання.

– За неї, – підтримав Каспер.

В ілюмінаторі зорі минали одна за одною, рахувати їх було марною справою. Камранд замовив ще одне віскі й почав розпитувати.

– Так ви кажете, по роботі летите на Землю? І що там можна робити, на тій примітивній планеті?

– Ну чому ви так, – заперечив Каспер. Планета по-своєму цікава й дуже гарна, я часто туди літаю, і вона не перестає мене дивувати.

– Так, а що у вас за робота? – продовжував розпитувати Камранд.

– Я – вчений, – відповів Каспер, – і на планеті Земля проводжу свій науковий експеримент.

– Цікаво, дуже цікаво, розповісте детальніше? – наполягав Камранд.

Часу в дорозі ще багато, робити нічого, а спати не хотілося, тому Каспер не пручався і почав свою розповідь.

– Я пишу свою дисертацію на тему «Галактичний мир» і, щоб дисертація не виявилася винятково науковою, паралельно проводжу реальний експеримент. Суть експерименту полягає в зосередженні представників різних планет галактики на одній окремо взятій планеті, у даному випадку йдеться про планету Земля і галактику Чумацький Шлях.

– О, чекайте, я, здається, щось чув про вас у новинах. Ви часом не той дивакуватий учений, який позбирав з усієї галактики різних її представників і оселив на одній невеликій планеті? У нього ще прізвище таке дивне, ніяк не пригадаю…

– Простіше, друже, непотрібно зайвого апофеозу, просто Каспер.

– То ви і є той відомий Каспер?

– Так, я і є той дивакуватий учений, про якого ви чули.

– Оце поталанило, – Камранд замовив ще одне віскі з содовою і продовжив розпитувати.

– Як вам взагалі таке в голову прийшло, розмістити представників цілої галактики, таких різних, таких несхожих один на одного на невеличкій планеті?

– Саме в цьому і суть експерименту, – відповів Каспер.

Багато планет доросли до рівня достатнього, щоб дати їм доступ за межі їх сонячних систем, але, щоб запобігти війнам і конфліктам між ними в майбутньому, саме й задуманий цей експеримент, він має навчити їх мирно співіснувати.

– І що, вони навчилися? – запитав Камранд.

– На жаль, поки ні.

– Ми змоделювали для них тривимірний світ, світ трьох енергій (позитивної, нейтральної та негативної), і вони постійно провалюються саме на негативі. Чесно кажучи, уже сил немає їм пояснювати. Скільки різних пророків їм відправив, скільки книг різних написано, сам особисто надиктовував Джорджу Орвеллу його роман-антиутопію «1984», а все марно. Як воювали, так і воюють, як вбивали одне одного, так і вбивають дотепер. І найдивніше, в ім’я тих пророків, які їм говорили, що вбивати не можна. Земляни вже який раз спотикаються на цій негативній енергії, усе ніяк із нею не знайдуть спільної мови. І найголовніше – скоро я вже не зможу їм допомагати, мене вже вчена рада підганяє. Наразі в черзі багато інших експериментів та галактик, які більш розвинуті за Чумацький Шлях. Це, може, взагалі одна з моїх останніх поїздок на Землю – і плакала моя дисертація. Вчена рада вже встановила чіткий дедлайн.

– Чекай, а якщо в тебе не вийде експеримент, що буде із землянами і галактикою Чумацький Шлях?

– А що буде? Усе, як завжди. Доступ у галактику заблокують, а Землю і землян очистять як невдалий експеримент, а потім буде новий – усе, як завжди.