Нейтральність

Для тих, хто живе в парадигмі християнської офіційної культури, саме поняття нейтральності – чуже і незрозуміле.

Віками формувалось уявлення про боротьбу добра і зла, світлих і темних сил, Бога і…, причому вони чомусь були десь окремо, не разом.

Хоча скільки розуму потрібно, щоб зрозуміти, що коли в головній християнській книзі написано, що людина створена по образу і подобі Бога, а в нас є і позитив, і негатив, і нейтральність, то саме таким і є Бог.

Нейтральність була невигідна нікому – ні церковникам, оскільки таке поняття руйнувало офіційну християнську уяву про світ, ні можновладцям, які в гонитві за примарними мирськими благами і владою постійно воювали.

Нейтральність постійно змальовували як щось аморфне, недієздатне, слабке і безініціативне. Щось таке, що можна зламати, переконати і змінити.

Ніхто особливо й не намагався вивчити це явище і зрозуміти.

У християнстві особливим елементом є боротьба добра і зла, хоча навіть неозброєним оком видно, що воюють лише зло зі злом, а точніше, негатив із негативом. У добра чи позитиву абсолютно інша природа і завдання. Добро чи позитив, починаючи боротьбу, автоматично стає негативом або злом.

Ці дві енергії, позитивна і негативна, дуже в чомусь схожі, вони занадто активні, надзвичайно антагоністичні і ніяк не можуть вжитися, і в них абсолютно різні задачі.

Саме нейтральність є тим островком свободи і радості, до якої всі прагнуть. Єдина її відмінність в тому, що в нейтральності ти вже маєш, ти вже прийшов, ти знайшов, ти кохаєш по-справжньому – ти Є.

Дві попередні енергії – це постійна метушня, це зайві непотрібні рухи, це шлях, якому немає кінця.

Ось чому, якщо подивитись на будь-яку релігію по-справжньому, у саме ядро, то, як не дивно, усі вони розповідають саме про це – про нейтральність.

Але комусь видно дуже вигідно, щоб люди постійно йшли і не приходили.

У нейтральності є легка радість, у нейтральності є місце для сміху і жартам над собою, у нейтральності є легке філософське сприйняття світу, у нейтральності є подяка за все, що ти маєш, бо лише в цьому стані ти розумієш, що ти маєш все і навіть більше.

Вінсент пригадав афоризм з його нового сценарію: «Якщо жінка кохає – їй уже багато, якщо ні – їй завжди буде мало».

Нейтральність послаблює і нейтралізує підвищену активність двох інших. Простий приклад, є дві групи по 50 осіб, які щось не поділили, разом 100 осіб.

У християнській уяві при конфлікті вони поділяться нібито на добро і зло по 50 осіб. У конфлікті будуть брати участь 100 осіб. Але якби суспільство визнало і сприйняло нейтральність як реальність – у конфлікті було б уже не 100 осіб, а 67, може, навіть менше.

Дивлячись на цих 33 щасливчиків, скоріше за все, вони б задумались, чи те, що їх посварило, так важливо, і можливо, є спосіб вирішити непорозуміння іншим способом.

Нейтральність показує світу, що ми тут, ми вже Є, ми вже там, де треба, ми – ті, хто ми є, і ми вас всіх любимо – ось що таке нейтральність.

Світу потрібна нейтральність…

Тиждень промайнув швидко. Вінсент закінчив свій новий сценарій і відправив замовнику. Він саме розповідав Аліні про нього, як задзвенів телефон. То була Одра. Вона з компанією друзів збиралася завтра у дводенну подорож на яхті і запросила Вінсента.

Він із радістю погодився, оскільки в подорожі на яхті зможе зайнятися дайвінгом та підводним полюванням, ще одним своїм новим хобі.

Два дні промайнули майже непомітно, безліч вражень. Вінсенту вдалося вполювати тунця, загалом відпочинок вдався.

За вечерею подзвонила Софі, його кохана жінка, і запитувала, коли він повернеться. Вінсент сказав, що в неділю і що дуже за нею скучив. Стосунки в них розвивалися стрімко, і Аліна вже запитувала, чи готувати весільний подарунок. Самуель весело жартував: «Ну все Вінсенте, кінець твоїм походенькам, а для творчої людини – це, ну всі все розуміють».

У суботу Лакі здобув медаль на змаганнях за відповідність стандарту породи і приз глядацьких симпатій. Одра також не залишилася без призів, її пекінес здобув бронзу. Вона швиденько повикладала фото в Інстаграм, чекаючи на лайки.

У неділю вранці, поснідавши, поцілувавши і обнявши Аліну, подякувавши Самуелю за гостинність і похлопавши по плечу племінника, Вінсент разом із Лакі сів у свій Alfa Romeo і вирушив додому.