Американська мрія

У Михайла була одна особливість – куди б він не приїхав, йому там чомусь неодмінно все подобалось, і частенько він уже подумки розмірковував, як переїде жити на нове місце. З часом, звісно, це проходило, але знову і знову повторювалося в нових місцях. Ця особливість, напевно, – це зародки сприйняття планети Земля як одного-єдиного і неподільного спільного дому, або, можливо, в роду були якісь кочовики та шукачі кращого життя.

Інколи він навіть замислювався про переїзд до Америки, у країну – рай на землі. До рішучих кроків у цьому напрямі не доходило, але американська мрія завжди його манила.

Ще однією особливістю Михайла була адаптивність. Перебуваючи в Києві, він ніяк не міг зрозуміти, як можна жити за межами столиці, і чи взагалі там є хоч якесь життя. Але тільки-но він виїжджав до себе в заміський будинок, як через декілька днів думки кардинально змінювались, і він уже зовсім не розумів, що там робити в столиці в тих кам’яних, задимлених чадними газами джунглях.

За містом Михайло почав інакше сприймати щастя. Довгий час він вважав, що щастя – це індивідуальна річ, як усіх вчив світовий капіталізм, але, як виявилося на практиці, – це не так, щастя може бути винятково колективним або спільним.

Кожна успішна, здорова, щаслива людина поруч – кохана, сусіди, колега, друг, будь-хто, з ким ти стикаєшся, – це і є запорука власного щастя. Мало того, країни також не стають щасливими просто так, а винятково тому, що в них живуть щасливі люди.

Американська мрія для багатьох людей по всьому світу – це не пусті слова. Кращий будинок, новіший автомобіль, більший рахунок у банку, успішна кар’єра – це все чудово. Але яка ціна цього зовні привабливого успіху?

Штучні посмішки і піднесений настрій, який підтримується винятково хімічними препаратами. Аякже внутрішній спокій, справжні друзі, здатність радіти простим речам?

Капіталістична система, у якій ми живемо останні двісті п’ятдесят років, вчила, що щастя – це мати більше, краще, масштабніше. З погляду ефективності, безперечно, це добре, а в усьому іншому – одні мінуси.

Дивовижно, як усі на це погодились. Наприклад, у наш час планета перебуває майже на межі, а в капіталізму немає абсолютно ніяких запобіжників, щоб її врятувати, а ті, які є, не діють.

 Система лише прискорює процес самознищення людства. Одне можна сказати з упевненістю – ця система завершується, і зовсім скоро на її заміну прийде абсолютно інша, а от чи краща – залежить від кожного з нас.

Дев’ятий принцип позитивності: не ганяйся за чужими мріями, живи своїми.