Глава 13

— Це несправедливо, — гаркнув Майл, вдаривши кулаком по підлозі.

Ми сиділи на оглядовому майданчику. Всі четверо зібрались докупи, обговорючи виклики останніх днів. Сьогодні стало відомо: випробування баштами вирішили перенести. Через тиждень в ту саму пору ми ввійдемо до першої башти.

— На зборі старост не казали чому випробування перенесли, — похмуро заявив Кей.

— Чудово, — Айріс склала руки на грудях, — замість листопаду підемо на початку жовтня.

— Щось чути за Тару? — я відмахнулась від метелика, що лапками залоскотав кінчик носа.

Крилатий улюбленець вмостився на косах й застиг, наче дорогоцінна шпилька.

— Ні, — Кей почав ходити туди-сюди, — за неї навіть не згадують. Ректор моє питання взагалі проігнорував й порадив не лізти не у свою справу. Натякнув: з Тарою все добре.

Сутінки малювали картину осіннього вечора. Студенти ходили знизу навколо статуї Матері Стихій та кутались в плащі. Прохолода змушувала й мене згадувати про теплі речі, важко зітхати. На голову навалювалось ще більше проблем: руна загоювалась нестерпно повільно. Кожен раз, коли я працювала поряд з наставником, спостерігала спітнілі долоні від хвилювання, що Інгард помітить незвичний знак на руці і йому доведеться довго й нудно розповідати всю історію або вигадувати оману. Правдоподібну брехню, варіанти якої сортувала в думках у категорії «зовсім нісенітниця», «ніби непогано».

Айріс звузила очі, скоса глянувши на мене, потім важко зітхнула.

— Беатріс немає чого переживати, вона першу башту точно пройде.

Погляд її зосередився на метелику, котрому я дала ім’я Лу. Якщо люд спочатку захоплювався незвичною істотою, то потім я стала помічати заздрість та легку ненависть, мов от вона має ту кляту комаху, то від покровителів стихій, або банальне: «Я теж так хочу!»

Лу показав всім свою незвичність, коли один з розбишак-старшокурсників намагався відібрати його у мене. Тоді нещасний невдаха впав на підлогу від шару енергії, що одразу перетворився в липку рідину. За мене ще братик заступився, адже проходив повз того з одних коридорів, що веде до лігва Інгарда Кретіса. Нові плітки про обраницю стихій розповзлись по академії, а Лей, щоб його материна хижа квітка в теплиці загризла ще й почав вихвалятись та жартувати з цього приводу. Дід же написав листа, де в декількох фразах повідомив, що задоволений ходом подій. Всі вірили в байку про обраність. Всі злились й може бажали смерті, хтось радів, а хтось спостерігав з цікавістю, наче моє життя — популярна серед аристократок книга.

А я… Я ж знала правду, намагалась розібратись в рунах, в тому безумстві долі. Крала запаси заспокійливого еліксиру в Інгарда, бо свої скінчились, користуючись своєю незвичною магією. Здавалось: кожен день тривалий захід сонця, тільки залишається спостерігати, коли врешті наступить безпросвітна темрява. Ночами до мене приходив той чоловік… Чи краще вже його називати нареченим? Руйнівник закований в кайдани лежав посеред дерев, що палають. Невідомий голос, жіночий, просив врятувати невідомого та і її заодно. Я б назвала його крихким шепотінням, але шепіт таким не буває.

«Вони теж мене замучили, — час від часу виринали слова зі сну, — покинули, закрили, мої діти…»

Майл підсунувся ближче й обійняв мене за плечі.

— Я ті в дурниці не вірю, — пробуркотів, з докором зиркаючи на подругу, — Беатріс сильний, я взагалі, коли побачу Міністра магії, спробую попросити її руки.

Тепер Айріс ще більше хотіла пришпилити мене уявною зброєю до стіни. Вона хоч й закохана в викладача, але теж би хотіла якихось кроків у розвитку їхніх відносин. Рей лінію наставника не переходив, а на всі хитрощі подруги не зважав, ще більше ганяючи її по полю з перепонами, змушуючи дівчину закипати від нетерпіння й ненависті. Серйозно… Мене навіть Інгард так не змушував бігати, як його братик свою ученицю. Тому й Айріс так різко реагувала на чийсь успіх, втомлена й знесилена, а може ще це залежало від її магічного резерву. У кожного мага є свій особливий час, коли магія в резерві бушує, а разом з нею емоційний стан.

— Байки чи ні, потім побачимо, ви скажіть як ту башту першу пройти, якщо цього року її визначатимуть жеребкуванням? Нам може дістатись одна з найскладніших, або з найлегших.

— Це божевілля, — лиш змогла видати.

Рука потягнулась до сумки і я випила чергову дозу заспокійливого. Здавалось: скоро без нього не зможу жити, настільки стану залежною.

Руйнівництво могло виявитись посеред випробування, я відганяла від себе думки, що не вийду живої з башти. Прикрила очі, заспокоюючись. Майл потягнувся до долоні.

— Руку він попросить, — невдоволено мовила відсовуючись, — ти спочатку дізнайся чому наші родини не бажають, щоб ми всі спілкувались, ті таємниці минулого розкопай, а потім побачимо.

У очах хлопця — рішучість. Він хоч змовчав, але потрібне взяв до уваги, вочевидь будував черговий план захоплення мого серця.

«Байдуже, — відмахнулась подумки, — я руйнівниця, зруйную все!»

Піднялась на ноги, підходячи до краю оглядового майданчика. Поставила руки на перила. Знизу горіли магічні ліхтарики, поєднуючись зі сферами стихій, котрі літали біля гігантської статуї Матері. Там виокремилась окрема фігурка поміж інших. Ерін наче відчув мій погляд та підійняв голову. Ми дивились одне на одного. Наче час завмер навколо. Я відчула темряву всередині нього, невловний зв’язок для інших. А він… Мар насупився, наче роздивлявлявся комаху під збільшувальним скельцем.