Остання секунда зашморгу продовження

Трістан кинувся вперед.Грімм замахнувся мечем,але він був виснажений тижнем параної та голоду.Трістан перехопив його руку,і вони зчепилися в смертельних обіймах самого парапету.Трістан дістав червону стрічку.Вона здавалася живою,коли він спритно обмотав її навколо шиї лорда.Інший кінець він прикріпив до важкого кріплення дзвона.Твій час зупинився давно, прошепотів Трістан прямо у вухо Грімму.Ти просто занадто довго не хотів цього помічати.Трістан витягнув із кишені батьківський годинник.Він приклав його до вуха лорда.

  Слухай.

Трістан різко повернув ключ.Вперше за довгі роки механізм всередині годинника здригнувся.

Тік...

Грімм смикнувся, намагаючись скинути Трістана,але обидва вже перехилилися через край.Лорд втратив опору,тягнучи месника за собою у прірву.Вони падали разом.Секунда здавалася вічністю.У момент падіння годинник у році Трістана почав битися, швидко,ритмічно,наче серце,що нарешті звільнилося від криги.

Тік-так-тік-так...

Раптом червона стрічка натягнулася.Ривок був такої сили,що хребці лорда Грімма хруснули під вагою власного тіла та залізного дзвона.Він завис у повітрі,гойдаючись,як страшний маятник під самою вежею.Трістан же не мав зашморгу.Він падав далі.Його плащ розвівався,наче крила великого чорного птаха.Він дивився в небо,і йому здалося,що зірки стали яскравішими.Він більше не відчував гніву.Тільки дивну,легку порожнечу.Він ударився об бруківку площі,саме,там,де колись стояла Елера.На ранок жителі Грівендора побачили страшну картину:лорд Оларік Грімм висів під дзвоном ратуші,затягнутий червоною стрічкою,яка в ранкових променях здавалася вогняною.А на камінні площі лежало тіло Трістана Ванлесса.Його рука була розтиснута.Поруч лежав розбитий годинник.Його скло тріснуло,шестерні розлетілися,але стрілки завмерли на позначці,коли сонце торкнулося горизонту.Час,що зупинився в затінку,нарешті завершив своє коло.На площі панувала тиша,але це вже була не тиша страху.Це була тиша спокою.Кажуть,наступної весни між камінням бруківки,де пролилася кров Трістана,проросла маленька червона квітка,пелюстки якої нагадували шовкову стрічку.І більше ніхто в Грівендорі не знав голоду.

             Кінець....

                        Сторінка-19