Бенкет порожнечі

Грівендорський замок сяяв вогнями.Лорд Оларік Грімм вирішив дати відсіч власним нічним жахам найгучнішим способом,великим бенкетом для знаті.Він запросив герцогів,купців та чиновників,аби продемонструвати:він усе ще господар свого життя і свого розуму.

   Зала була переповнена ароматами запеченої дичини,дорогого вина та воску тисячі свічок.Грімм сидів на чолі столу,вбраний у важкий оксамит.Під його очима залягли темні тіні,а пальці,що стискали золотий кубок,злегка тремтіли,але він посміхався,холодно і владно.Трістан Ванлесс стояв серед прислуги, вдягнений у сіру ліврею.Його обличчя було опущене,погляд,у підлогу.За ці кілька днів став для замку частиною інтер'єру,меблями,які ніхто не помічає.Він чув,як Грімм голосно розповідав анекдот, намагаючись перекрити тихе цокання,яке, здавалося,оселилося в голові лорда.

  А тепер, панове! вигукнув Грімм, підводячись.Його голос був занадто гучним.

  Найкраща дичина моїх лісів!

  Фазан у медовому соусі, приготований за моїм особистим рецептом! Трістан повільно зробив крок у перед.Саме він ніс велику срібну таріль, накриту масивним куполом-кришкою.Він відчував вагу цієї тарілки,але для нього вона важила не більше,ніж порожня труна.Він поставив таріль перед лордом.Грімм на мить завагався.Його погляд ковзнув по обличчю служби,але Трістан залишався нерухомою маскою.Дивіться і заздріть,друзі мої! 

 Грімм схопив руків'я кришки із силою підняв її.Зала затамувала подих.Але замість золотистої шкірки фазана, замість диму спецій та меду,на білий порцеляні,у самому центрі,лежало сім почорнілих, сухих скоринок житнього хліба.Воги були викладені у формі зірки,а в їхньому центрі,наче змія,звивалася червона шовкова стрічка, зав'язана у вузький зашморг.

                            Сторінка-16