Розділ 44. Тисяча масок

Вона сиділа на стільці, немов королева на троні. Відсторонена і холодна, зі спокійним обличчям мармурової статуї античних часів і незворушним поглядом переможниці. Здавалося, що Колін Сміт має відповідати на її питання, виправдовуючись перед нею, а не навпаки.

— Вона розмаже його, — нервово пробурмотів Джим Брок на вухо Еріці Мур. — Лише погляньте на неї! Так шкода,що боса тут немає…

Еріці ж було не шкода, що детектива Малкольма немає в кімнаті для допитів навпроти жінки, що чекала початку допиту, іронічно оглядаючи мовчазного Коліна Сміта. А той все тримав драматичну паузу, уважно вивчаючи розкладені перед ним на столі документи.

— Що він робить? — врешті запитав оператор у Еріки, відірвавшись від монітору. — Зазвичай він пресує зі старту допиту, а тут мовчить…

— Намагається довести напругу до найвищої точки кипіння, — не озираючись, відповіла Еріка. — Тссс, вже скоро, в нього лишилося лише кілька аркушів. Це має бути цікаво.

Хоча в неї було зовсім інше слово, навіть декілька слів, аби описати те, що мало початися з хвилини на хвилину в кімнаті для допитів. Вони з Коліном удвох розробили стратегію, яку молодший детектив збирався використати, аби не зпасувати перед цією жінкою, що, здавалося, всотала в себе тисячі образів абсолютно різних жінок. І навіть Еріка не могла уявити, яку саме маску Джулі Девіс вдягне перед Коліном.

— Цікаве чтиво? — коли в руках Коліна лишився останній аркуш, запитала Джулі.

Той мовчки підняв угору вказівгний палець, закликаючи підозрювану до тиші. І лише дочиташи звіт агента Вайта, якому таки довелося попрацювати, і попрацювати добре, Колін підняв погляд на жінку перед собою і спокійно відповів:

— Неймовірно цікаве. Я думаю, Нетфлікс має купити права на екранізацію цієї історії. Як ми з вами назвемо її, Джулі? “Кривава Попелюшка”? “Чорна Вдова”? “Гарем Джулі Кривавої”?

— Ви ніколи не задумувалися про кар’єру письменника? — саркастично вміхнулася вона. — Не знаю, як щодо сюжетних ходів, але назви ви вигадуєте промовисті і інтригуючі…

Колін розсміявся вголос, ніби вона запропонувала йому щось сміховинне і дурнувате, типу прогулянки верхи на слоні горами Саскачевану. Поклав документи у папку, витер очі, на які накотили сльози від сміху, і штовхнув документи у бік Джулі.

— Власне, цей допит не має сенсу, Джулі. Свідчення Крістофера Вокера, вашого батька, матері Брендона Кіма та ще десятка ваших знайомих доводять факт вашого з покійним Бренданом роману ще з часів старшої школи. То таким був ваш план, як вибратися із злиднів? Знати багатенького дурника, одружити його на вас і потім прибрати зі свого шляху?

Еріка непомітно штовхнула Джима, привертаючи його увагу, і вказала на вираз ледь стримуваної люті на обличчі Джулі Девіс. Стажер з повагою кивнув, визнаючи майстерність Коліна.

— Знаєте, Джулі, що не вписується в цю картинку? — Колін відкинувся на спинку стільця з виглядом людини, які смертельно нудно. — Навіть не “що”, а “хто”... Джон Байєр. Він дійсно хороший чоловік. Якого взагалі дідька ви з ним не зв’язалися? Не могли спокусити Малкольма Джексона, аби мати свою людину в Боттіно? Чи там крім шефа поліції немає нікого більш… не знаю… годящого на роль маріонетки злочинниці?

— Не чіпайте Джона! — раптом гаркнула Джулі. — Навіщо ви взагалі до нього полізли?

— Напевно, тому, що на нього вказав один із тих номерів, на які ви телефонували з краденого телефону медсестри? — питанням на питання відповів Колін і хижо вишкірився до неї. — До речі, про те, що інший, в був тієї ночі в Абердині, належав вашому коханцеві, ми також знаємо. Я ж вам говорив вже, Джулі. Цей допит не має сенсу. Ми знаємо усе. Крім, можливо, мотиву, але хіба він має значення? Головне, що ми можемо довести абсолютно усе: від злочинних намірів до цілком конкретних дій. І, оскільки Брендон Кім відправився в краї вічного полювання завдяки влучності Міс Мур, а вашого братечка туди ж відправили ще раніше спільними діями мій бос та ваш чоловік… Котрийсь з них… то саме ви полнесете покарання за усе, Джулі, — він довірливо нахилився ближче до столу. — можливо, ще не пізно змінити своє рішення відносно адвоката? Думаю, він вам не завадить щонайменше…

Посмішка, що торкнулася вуст Джулі не відбилася в її темних очах.

— Ви не знаєте, як це — жити в злиднях,— глухо промовила вона. — Я зробила усе можливе, аби це лишилося позаду, як страшний сон.

— І натомість перетворили життя інших людей на пекло, — холодно підсумував Колін. — То що з адвокатом? Викликаємо? Ні?

— Вам не цікаво, чому все так? — здивування врешті прорвалося крізь холодну відстороненість королеви. — Ні крапельки не цікаво?

— Ні, — відрізав Колін і підвівся зі стільця. — Джулі Вокер-Девіс-Байєр, вам висуното звинувачення в злочинній змові з метою вбивства Крістофера Вокера, вас звинувачено в причетності до вбивства Лайонела Вокера, у зумисному введенні слідства в оману, у викраденні коштовностей на особливо велику суму, у фінансових аферах, у виготовленні і використанні фальшивих документів, вчинених групою осіб. А також вас звинувачено у незаконній поліандрії, Джон Байєр дає свідчення в сусідній кімнаті для допитів.

— Він не міг так зі мною вчинити, — мало не дними губами прошепотіла Джулі, але Колін проігнорував її репліку.

— Ви розумієте, у чому вас звинувачують, місіс Вокер-Байєр? Добре. Це все. Виводьте її. Конвой вже чекає.

В кімнату увійшли дві мовчазні поліціянтки, для супроводу підозрюваної до суду. Колін передав їм папку з супровідними документами і вже зібрався виходити геть, коли Джулі запитала йому вслід:

— Як там Джек? Він живий?

Колін холодно посміхнувся і мовчки вийшов геть.