Розділ 43. Брудні секрети Крістофера Вокера ч. 2

— Він нікому не розповідав про це, — Еріка з сумом зазирнула в свою чашку. — Коліне, зроби ще кави, будь ласка!

Колін Сміт без розмов підвівся зі свого крісла навпроти Еріки і тихо підійшов до кавоварки, що стояла в її кабінеті. Він мовчав, обдумуючи почуте від психологині. На допиті він не був присутнім, оскільки саме в той час координував співпрацю ФБР, поліції Сан-Франциско, Гранд-Форксу та Сієтлу, в якому затримали яхту “Королева Реджіна”.

Тому про сповідь Крістофера Вокера він дізнався вже постфактум, спочатку в переказі Джима Брока, що спостерігав за тим, як це все відбувалося, з акваріуму, а потім вже від Еріки Мур, яка затрималася, аби просвітити тимчасово старшого детектива у всі подробиці справи.

— Отож, аб’юзером в цій сімейці був не чоловік, — поставивши перед Ерікою чашку з кавою, Колін сів у крісло і задумливо втупився в стіну над головою жінки. — А офшорні рахунки виникли, як реакція ображеного синочка на свого татка. Гаразд, припустимо. А далі? Яхта? Лайонел? Фіктивна смерть? Коштовності? Замах на Джулі у виконанні її брата? Брендон Кім? Отой бідолаха з артритом, Байєр?

Замість відповіді Еріка увімкнула протокольний запис допиту Крістофера Вокера і зосередилася на своїй каві в марній надії, що вона збадьорить її краще за восьмигодинний сон.

“— Що сталося на яхті? — голос Еріки, ледь змінений динаміками комп’ютера, був сухим і спокійним.

— Я хотів налагодити стосунки з батьком, мене гнітила ця сварка… Ми мали все виправити, абсолютно усе. Але я не знав, що в Джулі були на це інші плани. Це зараз я думаю, що все це вигадала Джулі, а тоді я боявся і за неї, і за батька, і за себе також. Особливо, коли ті двоє виникли на борту, ніби нізвідки.

— Що сталося?

— Клайв дістав пістолет і почав погрожувати батькові. Він вимагав, аби той переписав усе на Джулі… Я не знав, що вони на борту, аж доки не стало надто пізно. Джулі благала брата не робити цього, благала заспокоїтися і обіцяла, що ми все забудемо, якщо він опустить зброю. Навіть коштовності із сейфу дістала.

— Звідки на борту яхти вашого батька з’явилися коштовності, які ви дарували своїй дружині?

— Коли ми посварилися з батьком і поїхали, то вони лишилися в його будинку. Він привіз їх сам, в знак примирення…

— Тож… Джулі передала коштовності братові?

— Так, він схопив їх і поклав у сумку…”

Пауза. Гнітюче мовчання, що переривалося важким диханням Коліна.

— Я йому не вірю, — врешті відрізав Колін. — Не знаю, чому, але я йому не вірю.

— Я теж, — задумливо зітхнула Еріка. — Ця історія виглядає, як абсолютна маячня і божевілля. Навіщо? Але я не можу зрозуміти мотиву його брехні.

— Послухаємо далі, — промовив Колін і ввімкнув запис.

“— Де ваш батько, Крісе?

— Його вбив Клайв… Він вистрілив, коли батько спробував відібрати пістолет. Клайв дуже нервував, махав зброєю, і батько… Він спробував забрати його, але постріл… Все сталося надто швидко!

— Що було потім?

— Брендан — він теж там був — схопив Клайва і почав відтягувати геть. Кричав на нього. Усі запанікували, і… Я схопив Джулі за руку і заштовхав у трюм. Там були різні інструменти і сокира навіть. Я схопив її і вибіг на палубу, але там вже нікого не було.

— З сокирою на пістолети? Сміливо…

— Тупо! — тріскучий сміх Крістофера прозвучав зловісно. — Мені пощастило, що ці покидьки втекли. З коштовностями і на рятувальній шлюпці. Ми залишилися з Джулі удвох.

— Чому ви не викликали берегову охорону?

— Коли я вийшов, то зрозумів, що вони зіштовхнули тіло батька у воду… Я був у паніці, і Джулі… Ми вирішили плисти до Панами. Ще одне тупе рішення в моєму житті…

— І вже там переіменували просто “Реджіну” в “Королеву Реджіну”?

— Все набагато легше вдається, коли в тебе є гроші, — цинічно відповів Крістофер”.

— А він правий, — Колін поставив запис на паузу.

— Правий, але від його правоти хочеться сходити в душ, — відповіла Еріка. — Я думаю, саме через наше ставлення до нього ми не довіряємо його словам. Він може говорити правду, але він…

— …покидьок, — закінчив за неї Колін.

— О, так! І тому нам інтуїтивно хочеться, аби він був винен в усьому. Давай слухати далі, трішки лишилося.

Еріка зняла запис з паузи і голоси знову наповнили кабінет.

“— Гаразд, Крісе, ще кілька питань. Як власницею стала Реджіна Байєр?

— Джулі поверталася в Штати кілька разів. Саме вона перепродала яхту тій жінці, тому що спочатку ми зробили ліцензію на фальшивий паспорт Джулі в Панамі, а потім вона знайшла ту Реджіну…

— Ви не зустрічалися з нею?

— Ні, я навіть телефоном з нею не спілкувався. Все зробила Джулі. А що?

— Ні, просто уточнюю… Наступне питання. Що ви робите в Штатах?

— Шукав дружину. Вона їздила до батька, сказала, що він в важкому стані… А потім зникла, а мені почали писати листи з погрозами і вимагали викуп за неї. Я хвилювався, приїхав у Штати… Знаєте, я навіть був готовий викрити себе тут, аби врятувати її. Але виявилося, що все це брехня…

— Коли ви це виявили?

— Коли в нашій квартирі у Фріско я побачив, як вона зраджує мене з Бренданом.

— Коли це було?

— На початку червня, восьмого числа. Я приїхав, відчинив двері, а вони там удвох… Я пішов геть, дуже злий… І розгублений. Я не розумів, що відбувається, але я хотів помститися їм обом. І я найняв кількох дебелих чоловіків, аби провчили Брендана. Присягаюся, я не хотів його вбивати, я просто хотів його провчити. Але вони зникли, і я мусив шукати їх…

— Знайшли?

— Так… На Качиному Озері… Але вони були не самі, там був ще хтось, хто стріляв з темряви. Я пішов геть…