Розділ 36.Правда знайде шлях назовні

— Вона змінилася в день, коли вийшла заміж за Крістофера Вокера, — втомлений голос Джо Девіса, підсилений динаміками, лунав у “акваріумі” департаменту поліції Гранд-Форксу, змушуючи Еріку Мур уважно вдивлятися в обличчя змученого втратами чоловіка, що не розумів, навіщо його привезли на допит. — Ніби ще учора моя донька була відкритою і життєрадісною, але щойно фата вкрила її обличчя — вона змінилася.

— Змінилася? Як у фільмах жахів? З неї виповзло щось потворне і страхітливе? Вона почала спати на стелі? Що ви маєте на увазі під словом “змінилася”?

Вихор уточнюючих запитань Коліна Сміта обвалився на містера Девіса, аби дезорієнтувати його, заплутати чим сильніше. Жорстока тактика подвійного допиту, яку застосовували Малкольм і Колін, не була такою, яку показують в кіно. Не було ні доброго, ні злого копа, як у класичному методі, оспіваному бойовиками різного ступеню популярності. В кімнаті для допитів були мудрий і стриманий, вдумливий коп та його навіжений помічник, що пхав свої п’ять копійок у будь яку паузу, що робив Джо Девіс старший у своєму монолозі.

В цілому, метод був дієвим. Батькові Джулії Вокер доводилося говорити безперестанку, аби Колін не втрутився зі своїми недоречним коментарями чи уточнюючими питаннями, поставленими настільки нетактовно, що навіть Еріка, яка за часів роботи “в полі” теж грішила ядучістю та єхидністю, гидливо кривилася і боролася з бажанням тріснути Коліна стільцем, на якому він сидів.

Вона вже зрозуміла, що Джозеф Девіс не бреше Малкольму. Він і справді не знав, що його донька жива і переховувалася останні два роки. Він не знав про поранення Клайва аж допоки в Гарві не повернувся Брендон Кім і не розповів, що Клайва вбито. Джо Девіс навіть допоміг слідству: набрав номер Кіма, аби детективи змогли визначити його місцеперебування. Одначе, хтось попередив Брендона про “хвіст”, що виріс в нього за спиною. Телефон Кіма був вимкнений, його дім — порожній, а друзі доводили, що не знають, куди подівся кращий друг покійного вже Клайва Девіса.

Брендона Кіма було подано у розшук, а Джо із своїми двома синами: Джонатаном і Натаніелем, який уявлення не мав про загибель найстаршого брата — поїхали разом із Малкольмом у Гранд-Форкс.

— Вона ніби соромилася нас, — між тим продовжував свою розповідь Джо Девіс, зазираючи в очі Малкольму. — Ігнорувала мої дзвінки, майже не спілкувалася із братами. Ось лише з Клайвом… З Клайвом вони дружили. Ми кілька разів приїздили до Джулі в гості… Я швидко зрозумів, що нам там не раді. Нетті і Джо ще приїздили, але я вже ні. Не хотів ставити її в незручне становище. Все ж куди нам до мільйонерів? Нетті протримався найдовше, ну, крім Клайва, звісно. Ті двоє, Клайв і Кім, мало не по тижню гостювали у Сан-Франциско…

— Клайв теж віддалився від вас? — жестом спинив Коліна, що вже відкрив був рота, Малкольм.

— Так, він теж, — гіркота в голосі Джо Девіса була щирою. — Він казав, що мав там роботу, нове життя… Майже не приїздив до Гарві. І Брендон теж з ним постійно був…

Збоку від Еріки клацнули двері, відволікаючи її увагу.

— Бос ще зайнятий? — увірвався в кімнату для спостережень Джим Брок.

Еріка відірвалась від вікна і втомлено кивнула.

— Що в тебе? — помітивши вагання стажера, запитала вона.

— Орієнтування. Здається, Кім в Боттіно… Схожого на нього чоловіка помітили в тамтешньому заміському клубі кілька годин тому, — Джим поглянув у вікно, додав задумливо, — Цей чоловік не схожий на злочинця…

— Він не злочинець, — промовила Еріка і підняла мікрофон. — Детектива Малкольма викликає директор Браун, — промовила вона, ігноруючи обурений погляд Малкольма через плече. — Цей чоловік просто батько злочинця… Або двох, — додала вона, поклавши мікрофон на місце і дивлячись на Джима сумним поглядом.

В коридор вони вийшли утрьох майже одночасно. Сердитий на те, що його перервали Малкольм, Джим з новинами про місце перебування Брендона Кіма та Еріка, що мала свої причини перемовитися парою фраз із детективом.

— Перш ніж ти почнеш сваритися на перерваний допит, — швидко промовила Еріка за мить до того, як Малкольм відкрив рота. — Джим має інформацію про Кіма. Він в Боттіно. Дзвони своєму дзеркальному тезці, аби цього парубка брали обережно і живим. Ну і я маю варсію, і мені треба, аби ти її вислухав до того, як ви вдвох почнете ламати цього нещасного чоловіка.

— Босе, я просто запитав, чи ви зайняті, — промимрив Джим, потихеньку задкуючи подалі від малкольма та Еріки. — Власне, крім Кіма ще є результат пошуку “Реджіни”, але це почекає, принаймні, до того, як це підозрюване корито причалить у порту Сієтлу.

— Тобто ти знайшов яхту і мені не сказав? — зірвався на свистячий загрозливий шепіт Малкольм.

— Ем… Ось, зараз кажу, — Джим зробив іще крок назад. — “Королева Реджіна”, порт приписки Панама Сіті, ідеальне співпадіння, а головне — вона з’явилася через місяць після зникнення яхти “Реджіна”, що належала Лайонелу Вокеру.

— І в Панамі один з рахунків Крістофера Вокера, — гмикнула Еріка.

— Хто власник цієї “Королеви Реджіни”? — ігноруючи Еріку, похмуро запитав Малкольм.

Джим зблід і поглядом попрохав про допомогу у Еріки. Зробивши ще один крок назад, він важко зітхнув і простягнув Малкольму роздруківку.

— Власниця, — зітхнув врешті Джим. — Така собі Реджіна Байєр. Але, босе, я пробив її… Це фальшиве ім’я. Сам поглянь на фото…

Малкольм мовчав і Еріка наважилася підійти ближче, аби зазирнути детективові через плече. Лише сила волі і залізний самоконтроль завадили їй зойкнути, коли вона побачила фото зі скану паспорту Реджіни Байєр.

Світло-руде волосся, що падало на плечі важкою хвилею, та родимка над верхньою губою жінки з фото не змогли обдурити чіпкий погляд вродженого детектива. З фото на паспорті Реджіни загадково поглядала Джулі Вокер.