8:30 - 22:15

Робочий щоденник експериментів

20 червня

Прийшли на роботу разом із Ірою. Треба ж таке, у Деніз у кабінеті всі рослини розцвіли. Дивно. Вовк сказав, що відніме вартість свого антиалергенного із її зарплати. Вона посміялася і сказала — ну й добре. Ще дивно, що вона тепер увесь час виглядає молодою, не змінює невловимо обличчя, як раніше.

Дав Ірі рунічний артефакт, як у мене, сиділи втрьох. Ще 5% уповільнення. Так собі результат: прогрес є, і це добре, з іншого боку — для повного врівноваження, виходить, їм надто великий почет зі знаками з собою доведеться тягати, таке не приймуть.

Потім Іра відходила та наближалася, ми перевіряли ефект. Що ближче, то краще.

Розгойдування використав на пошук потрібного годинника. Тільки вставши, замовив його по інтернету. І звичайні магнітні а-ля пісочні знайшлися, і готові настінні зі зворотним ходом, добре. Замовив по парі того й того про всяк випадок, якщо щось з першого разу не вийде.

21 червня

Іра записувала на відео, як ми з Кером розмовляли. Сама вона стояла відносно далеко. Цікавий ефект: коли вона дивиться на нас через камеру, для неї час сповільнюється теж, принаймні вона каже, що ми рухалися нормально, не як у сповільненій зйомці.

До речі, коли пізніше ми вдвох з нею дивилися це відео, час йшов зі звичайною швидкістю. На крайній випадок запропонувати аульвам залишати клієнтам відеоповідомлення?

У тренажерку потрапив із запізненням: просто переді мною у чоловіка стався серцевий напад. Я дзвонив у швидку, чекав. Поруч пляма того ж мазуту. Все місто та тарантайка об'їхала чи що?

Коли повернувся, зателефонував до лікарні дізнатися, як там «мій» сердечник. Виявилось, що помер. Сказали, що дивний випадок — серце з незрозумілих причин уповільнювалося, доки не зупинилося повністю, причому воно не реагувало ні на препарати, ні на дефібрилятор. Не подобається мені це все.

Зате прийшли заготівлі для годинника, Ірка ввечері почала їх робити, а ми з Кером вирішили поспілкуватися по відео. Вийшло дивно — зв'язок часто обривався, але коли він був, уповільнення на мене таки трохи поширювалося. Мабуть, відеозв'язок як гумка — поки може, тягнеться між двома варіантами часу, як між годинниковою та секундною стрілками, потім розривається.

Іра тим часом паяла, а полтергейст подавав їй речі. Коли в неї з'явилася нова ідея щодо з'єднання годинника і рун, він підняв у неї над головою лампочку, що світилася. Жартівник.

22 червня

Дениз сьогодні у вінку з квітів. Багато говорить про нектар. 

А ось Керу все гірше. Блідий, кашляє, ще й подряпина на руці з'явилася. Каже, порізався. Я запитав, чи не могло йому стати гірше через ту пляму. Він каже, що ті джинси не носить уже, а випити хоча б аспірин поки що відмовляється.

Поки Іра паяла годинник, ми підключилися до онлайн-гри. Декілька людей досить швидко вийшли з чату, написавши: «Ой, я й не помітив, скільки часу минуло».

Я спустився, і ми спробували спілкуватися  переписувати в чаті. Результат сумнівний, відповіді від Кера приходять із явним запізненням.

Іра деякий час на мене поглядала, потім зателефонувала подрузі і попросила ту зробити сайт із чатом — щоб на одній сторінці відображалися одні руни, на іншій інші. Цікава ідея — може, справді спрацює. Суть цій жінці, звичайно, не пояснили, сказали, просто естетика така потрібна.

Деніз дала Ірці якийсь напій, зацікавлено стежила, як та п'є. Мені не дала. Тю.

На ділянці знову аварія. Двоє загинуло, ще троє померло від серцевого нападу. У новинах дивуються такому збігу. Бляха, як мені не подобаються ці плями. Попередив своїх, щоби не ходили там, де цей мазут є. І Хотаб Вовк учора поїхав кудись, як на зло.

23 червня

У Деніз розквітло дерево на спині! Краса.

Механічний годинник зі зворотним ходом і рунами готовий, повісив його в кабінеті. Після цього досліди показали, що час сповільнився ще на сім відсотків. Мало, дуже мало, час минає! Ще Іра збирається переробити «пісочний» годинник, той що зі стружкою, але я вже сумніваюся, що це стане проривом — а нам зараз потрібні не два-три відсотки, нам потрібен справжній прорив. В мене ідей взагалі нуль.

 ***

— Все, є, — Іра відкинулася на стільці й підняла у руці годинник, що трохи гудів. Металева стружка в ньому піднімалася вгору.

— Чу! Ф! До! Ф! Во! — Паша сьогодні не обмежився спортзалом і вирішив потягати залізо ще вдома: вони з Керієном посперечалися, що він зможе п'ятдесят разів віджитися з Деніз на спині, тож треба було готуватися до рекорду.

— Ну все, завтра тоді спробуєте це, а я своє дороблятиму, — Іра відійшла до дзеркала і почала заплітати особливо химерну косу.

— Кудись! Ф! Ідеш? Ф!

— Деніз на дівич-вечір запросила, ще якісь подруги її будуть. Ну, із цих. Тож не чекай, у неї переночую.

— Хм-м. Ф.

Засміявшись, Іра кинула в нього шпилькою:

— Похмикай мені тут. Маємо ж тобі кістки як слід перемити. До того ж я їй систему автополиву обіцяла, — несподівано вона задумалася і додала: — Знаешь, якби була можливість, я б відкрила бар «Друг з минулого життя». Щоб хоч уявляти, що туди водночас приходять ті, хто дружив раніше.

Незабаром вона пішла.

Паша зробив заплановану кількість підходів. Викупався. Кілька разів пройшовся по квартирі, час від часу роздратовано поглядаючи на небо. Світло місяця ледь пробивалося з-за хмар: наближався молодик, а це означало, що сни про того чорного будуть найомерзеннишими і найстрашнішими.

Квартира мовчала, і це було вже незвично.

Паша ліг. Перед сном він вирішив прочитати щось про подорожі у часі: може, хоч якась ідея спаде на думку. Він встиг переглянути пару сторінок пошуку — а потім тричі чітко й гучно каркнули двері.

Це викликало несподіваний приплив страху, як тоді на нічній прогулянці; здавалося, навіть тіні згустилися і червоні букви рядка, що перебігали по підлозі, налилися вогнем.