23:02 - [16...19]

Коли Паша повернувся додому, вже була ніч. Ще одна дешева чашка лежала розбитою. По стінах торгового центру навпроти будинку перебігав червоний рядок з курсом валют і погодою, і його відсвіти наповнювали темну кімнату.

Паша витяг із кишень і кинув на стіл рекламні проспекти, якими його встигли ощасливити дорогою, потім прибрав уламки чашки.

Курс обміну валют — курс обміну речовин... Чому люди, які проводили час з аульвами, не помічали зміну дня і ночі? Коли аульвів більше, вони виходять у свій простір зі власним сонцем? Швидкість світла сповільнюється поряд із ними? Гаразд, треба перевірити. Так чи інакше, початок пройшов непогано.

Один із буклетів розкрився сам собою — здається, півтергейст-горняткоїд уже навіть не намагався замаскувати свою присутність. Глянувши на розворот, Паша побачив рекламу кавоварки.

— Ну ні, — сказав він у порожнечу, — це дорога річ, я не збираюся витрачатися, щоб ти її одразу зламав.

З полиці відразу впала ще одна чашка, але не розбилася, а цілою покотилася по підлозі.

— Хочеш сказати, ти не збираєшся її ламати?

Ще одна чашка впала, але не розбилася, — мабуть, підтвердження.

— Гаразд, — зітхнув Паша, — подумаю.

 ***

Проект «Години роботи». Робочий щоденник експериментів

12 червня

Для початку вирішили вирахувати точну різницю часу, щоб потім розуміти, діє чи не діє певний метод. Можна було б просто поставити годинник у нас і в контрольній зоні, скажімо, в кабінеті Деніз, але ми подумали, що «наші» годинники можуть збоїти або перескакувати, якщо за ними не стежити, а просто сидіти вдвох і витріщатися на циферблат безглуздо, так що вчинили інакше.

Я дав Деніз планшет з відкритим Гаррі Поттером на першому кадрі, сам з ноутом пішов нагору до Керу. Подзвонив Деніз, і ми увімкнули фільм одночасно. Нормально сиділи, дивилися та пили чай. Вікно було відчинене (бачили сонце).

На 0:10:02 зупинили відео, і я зателефонував Деніз дізнатися, де зараз фільм у неї. Виявилось, на момент дзвінка 0:30:05. Отже, 1 людина+1 аульв за умови закритого приміщення та видимого сонця = приблизно 1 до 3 хвилин.

Зачинили вікно шторами, тож переміщення сонця не було видно, запустили фільм далі. На 0:16:04 зателефонувала Деніз і сказала, що в неї вже навіть титри скінчилися.

Такої! З урахуванням того, що фільм триває майже три години, вдруге розрив вийшов приблизно 1 до 35 хвилин. Зробили перший робочий висновок, що призначати зустрічі потрібно просто неба.

(Про аульвів загалом — побачивши Добі, Кер регоче як ненормальний і каже, що він дуже схожий на ларсоа. Цікаво, хто це).

Потім ми перейшли до обговорення артефактів. Перебрали всі раніше озвучені варіанти і вирішили почати з рун — все ж таки вони мають явно виражений вектор уповільнення чи прискорення. Боюся, з якимось камінням чи блискавками ми довго будемо навмання мучитися.

Щоправда, було незрозуміло, слід нам вибрати руни сповільнення чи прискорення? Тобто людський час швидший, це ясно. У аульвів він як поїзд: скажімо, пасажир поїзда може не поспішаючи йти або просто сидіти читати, але зовні все проноситься стрілою. Питання — на який саме час маємо рівнятися ми?

Коли я озвучив цю думку вголос, Кер запитав, чи їздив я колись поїздом. Я сказав, що так. Здається, він вибачив мені відсутність колайдера.

З приводу рун ми вирішили спробувати ті та інші, але тут знову зателефонувала Деніз і сказала, що робочий день скінчився (ми так домовились). Спустившись, я ще трохи поговорив з нею. Обговорили фільм, зокрема, чудово зіграну роль Дракучої верби.

Деніз запорсила мене з собою на лекцію для дріад про перехідний період у кактусів. Нудьга мабуть смертна, ну нічо, зате погуляємо разом.

Перед виходом вперше спробував розгойдування. Хитнувся двічі на предмет купити молока. Дивні відчуття — починається жахливе нетерпіння, навіть не як у дитинстві, наприклад, коли просто зараз хочеться іграшку, а так, як хочеться в туалет. Молоко купив у найближчому магазині. Добре, що воно виявилося свіжим, недобре (дрібниця, але умовний мінус), що досить дорогим, але шукати його в іншому магазині не було сил. Значить — правильно формулювати цілі та робити менше підходів.

Купив кавоварку та сходив у спортзал.

13 червня
Вчора від нервів вийшло невелике безсоння, але потім двері почали муркотіти, і я заснув. Полтергейст з'їв ще одну чашку, зате вранці зварив мені каву. Жах як мило.

З Кером пробували різні варіанти рунічних поєднань. Намалювали їх спершу на картонках. «Швидкими» призначили Райдо та Єваз, «повільними» — Ісу та Наутіз.

Спершу ані «повільні», ані «швидкі» руни ніякого ефекту не дали: ми перевіряли, дивлячись за вчорашньою системою «Володаря перснів». Потім вирішили розділитись — Кер начепив на шию «повільні» руни, я — «швидкі». Вийшло ще гірше — минуло не більше двадцяти хвилин, коли Деніз подзвонила і сказала, що робочий день скінчився.

Дивний ефект: коли я спускався сходами, що називається, темніло прямо на очах. Навірху був день, внизу вже ніч.

14 липня
Помінялися рунами і отримали прогрес. Перевіряли знову на ВП, розрив у часі вийшов десь на 8% менше. Звичайно, роботи ще багато, з таким прогресом їм все одно не можна йти до людей. Але це вже щось.

Наприкінці трохи посперечалися. Я сказав, що Арагорн найкращий, а Кер — що Леголас. Пішли питати у Деніз. Вона подивилася на нас, як на не дуже розумних, і сказала, що найкраще енти, звичайно.

Хотаб Вовк сказав, що найкращі орли. Але до нього ми все-таки дарма пішли питати — через наші, як він сказав, часові завихрення, ще й з рунами, у нього щось дивне вийшло з кальяном — той почав сам по собі чхати різнобарвним димом, і він нас вигнав. Вовк, себто, вигнав, не кальян.

Головне – прогрес є.

Розгойдалку сьогодні вирішив використати, щоб підвищити кількість підходів у тренажерці. Добре, що хитнувся в кріслі лише раз — навіть при цьому різко перевищив норму, тепер усе болить. Вовк має рацію, що змушує тренуватися з кріслом — страшно уявити, якщо з важливого чи небезпечного питання без підготовки підступитися.