10:49 - [11...15]

Залишок дня Паша блукав містом: вибрав тренажерний зал, придивився до магазинів та намітив маршрути. Заодно й прикупив дещо у господарство.

Вдома на ручку нявкаючих дверей він повісив іграшку з котячою м'ятою. Дверям, що каркали, подарував намисто з блискучого скла. На кран, що завивав, була причеплена підвіска-кісточка з гравіюванням «Хороший хлопчик». Нарешті, через п'ятнадцять хвилин тренувань Паша навчився правильно шипіти на парселтанзі «відкрийся», тож порозумівся і з душем — на щастя, той закривався просто вентилем. Незрозуміло було тільки, як підступитися до крана з мерзенною водою, але, мабуть, усьому свій час.

Пральну машинку, що влаштувала натуральне родео, Паша заспокоїв свіжою травою, спішно зібраною на подвір'ї. Потім, коли дивним чином розбилися обидві привезені чашки, він почухав потилицю, сходив у магазин і купив нові: десяток простеньких і одну гарну, з догом.

Повернувшись, Паша почав методично розбивати прості чашки об підлогу. Перші чотири розлетілися на дрібні шматочки, п'ята лише розкололася навпіл. Шоста після трьох падінь навіть не тріснула. На межі чутності здалося, що хтось гикнув.

— Наївся? — весело спитав Паша. — Ну, дивися,  залишок твій, ставлю ось на полицю. Коли зголоднієш, бери, потім ще куплю. Цю ось тільки гарну не чіпай, ок?

Нарешті, як обіцяв сам собі, він три хвилини голосив: «Так не буває, я збожеволів» — і зрештою почав сміятися. Знав же, ще з того випадку з виявляється-валькірією знав, що світ ширший і яскравіший, ніж належить думати «солідним дорослим людям»! А якщо ще й з ельфовим зіллям для Ірки вийде... Втім, заздалегідь розкочувати губу не варто.

Наступного ранку Паша зрозумів, що дуже хоче поспілкуватися зі справжньою живою дріадою, тож улесливо присвятив весь день озелененню житла під керівництвом Деніз. Оглянувши квартиру, вона схвально покивала, потім повела Пашу магазинами купувати прописані рослини. Потім вони посиділи у вибраному нею темному барі, де раз у раз проходилои повз дивні — здалося навіть, що хвостаті — істоти; зрештою, вона навіть дозволила торкнутися дерева у неї на спині. Воно виявилося справжнім: кора була навпомацки жорсткою і шорсткою, а листя — трохи бархатистим, так що Паша насилу втримався, щоб не захоплюватися дотиками.

В останній вільний день він уже як слід взявся за справу: ретельно згадав усі свої минулі зустрічі з жінками та чоловіками з «Треймасу», погортав казки, тим чи іншим чином пов'язані з часом, чесно спробував почитати наукові статті та пошукав визначення часу у різних філософів та письменників.

На третій день він написав список експериментів, які можна буде провести з напарником, уточнив телефоном, що стиль одягу може бути вільним, і нарешті вирушив на роботу вдруге.

Хоттабич налив для Паші каву, видихнув синій кальянний дим, потер руки і взявся за інструктаж.

— Сьогодні ви познайомитеся з напарником та обговорите з ним план дій. Велике прохання — не питайте його про те, де і як вони живуть, взагалі менше питайте про все, що не стосується часу. Він сам потім розповість вам все, що вважатиме за потрібне. Тепер я покажу інвентар, який потрібно починати освоювати.

Вони пройшли до сусідньої кімнати. Та була порожня і світла, тільки посередині стояла грубо вирізана з дерева крісло-гойдалка.

— Ось, — урочисто вказав на нього Хоттабич. — Крісло-розгойдалка.

— Гойдалка?

— Розгойдалка На ньому можна похитатися, щоб розгойдатися на якусь дію. Чим більше, гм, качків, тим сильнішою буде сила інерції. Майте на увазі, використовувати цю річ потрібно вкрай обережно — якщо розгойдаєтеся більше за потрібне, вже не зможете згорнути з наміченого шляху, навіть якщо передумаєте чи зрозумієте, що помилилися. І якщо мета була сформульована хибно, наслідки будуть від прикрих до катастрофічних. Ставтеся до цього, як до кидка з катапульти: вона допоможе перелетіти стіну і плюхнутися в стог, але якщо траєкторію розрахувати невірно, ви вріжетесь в стіну і перетворитесь на мертвий покійний млинець. Для початку рекомендую спробувати на найпростіших речах — налаштуйтеся випити кави або купити хліб. Та й то: був співробітник, вирішив випити кави в конкретному кафе, а воно виявилося закритим, тож його інерцією потягло через вікно лізти і самому собі варити. Диво просто, що не попався. Спочатку використовуйте це крісло часто, в ідеалі — щодня, але для дрібниць. Відчуйте, як воно впливає на думки і вчинки, навчитеся правильно вибирати мету і розраховувати кількість, гм, качків. Пізніше, коли освоїте його, будете використовувати лише для справді важливих і складних справ. Тоді перейдемо до освоєння наступної речі.

Деніз зазирнула в кімнату і прошепотіла:

— Прийшов.

 ***

Напарник Паші виявився дуже юним і трохи ластовитим. У нього були темно-зелені очі та мідне волосся; одягнений молодий чоловік був просто, зате на його грудях поблискував явно дорогоцінний фіолетовий кулон у вигляді листочка. Біля ніг аульва стояли дві валізи на коліщатках.

Сам він з цікавістю розглядав кальян і, здається, хотів було взяти мундштук, але побачивши, що в кімнату увійшли, здригнувся, злегка почервонів і відсмикнув руку. Швидко оглянувши Хоттабича і Пашу з ніг до голови, аульв чомусь почервонів ще сильніше, кашлянув і сказав:

— Я приїхав. Здрастуйте. Добрий день. Я Керієн.

— Доброго дня, — привітно сказав Хоттабич. — Мене можна звати просто Вовк, це ось Павло Крук, ваш напарник. Давайте одразу проведу вас у кімнату, а то, вибачте великодушно, кабінет мені потрібен у нормальному часі.

Кивнувши, Керієн узяв одну валізу, Паша підхопив іншу. Тепер, коли було ясно, хто саме перед ним, його захльостували хвилювання і цікавість, як у дитинстві перед Новим роком.

Нагорі вони зайшли у простору кімнату зі світлими дерев'яними меблями. Там почалася метушня: Хоттабич показував Керієну, як справлятися з химерними розкладними меблями, Деніз, що піднялася разом з ними, розставляла на підвіконні принесені з собою рослини, а Паша намагався поставити на місце вішалку, яку зачепив валізою, але та, ніби дражнячись, завзято валилася то в один, то в інший бік.