Троє в одному часі

Деякі люди зникають не тому, що їх забули. А тому, що вони пам’ятають занадто багато.

Елдаріс Вейнор

Я буквально злетіла сходами нагору, на ходу натягуючи чорну футболку.

— Перший день, Ада. Не зіпсуй його, — бурмотіла я, шукаючи другий кросівок. Через десять хвилин я вже мчала до студії звукозапису. Дивно, але дорогою нічого надприродного не сталося. Жодних тіней. Жодних голосів. Жодних дивних записів у щоденнику. Можливо, усе справді було сном.

Я повторювала це собі всю дорогу.

Студія зустріла мене знайомим запахом кави та апаратури.

— Запізнилась на сім хвилин, — усміхнувся звукорежисер.

— Вісім, якщо бути точним, — відповіла я.

— Люблю чесних людей.

Я всміхнулася і вже хотіла пройти далі, коли завмерла.

На стіні висіла фотографія колективу студії. Звичайне фото. Але серед людей стояла дівчина.

Попелястедовге  волосся. Світло— сірі очі.

Темна кофта. Майже така сама, як у Сіри.

—  Хто це? — тихо запитала я. Звукорежисер подивився на фото.

— О, це Нірада.

— Нірада?..

— Так. Вона працювала тут кілька років тому.

— А зараз?

Чоловік раптом замовк.

— Зникла.     

— Що значить зникла?

— Ніхто не знає.

У студії запала дивна тиша.

— Але найстрашніше навіть не це, — тихо додав він.

— А що?

Він подивився прямо мені в очі.

— Перед зникненням вона всім розповідала одну й ту саму історію.

Мурашки пробігли по моїй спині.

— Яку?

— Що існує троє дівчат. І всі вони одна людина.

У мене випала з рук папка з нотами. Сторінки розлетілися по підлозі. І серед них я побачила те, чого точно не було раніше. Маленький пожовклий клаптик паперу. На ньому було написано: «Знайди Елдаріса раніше, ніж він знайде тебе». А внизу дрібнішими літерами: «До 24 червня залишилось 9 днів». Я застигла. Серце калатало так голосно, що заглушало всі інші звуки.

— Дев'ять днів... — прошепотіла я.

Нестів підняв клаптик паперу й зблід.

— Це неможливо.

— Що саме?

Він підняв на мене погляд.

— Елдаріс помер сім  років тому. Він засновник цієї студії.

У студії стало тихо.

Настільки тихо, що я почула слабке потріскування лампи над нами.

— Ти жартуєш?

— Хотів би.

Нестів повільно дістав телефон і відкрив стару фотографію.

На чорно— білому знімку стояли троє дівчат.

У мене перехопило подих. Перша була майже точною копією мене тільки з червоним волосям,. Друга мала довге біле волосся й сріблясті очі. Третя  чорне волосся та дивний знак на шиї.

— Це вони, — сказав Нестів. — Сіра, Нірада, Люміна, а ось це— показавши пальцем на Хлопця позаду— Це Елдаріс.

Його обличчя було розмитим, але очі... Темно—карі. Мене ніби вдарило струмом. Раптом світло в студії згасло.

Окей, Адарін зберись подумки головорила я сама собі.

—Нестів а ти можеш розповісти про кожного з них?

—Так, звичайно, Люмі вона говорила про троьох дівчат які є 1 людиною  — він показав на дівчину з чорним волосям. Сіра була найстарша    — показав чоловік на дівчину з червоним волосям—  вона була беквокалістом. А ось це Нірада,— показав чоловік на дівчину яка була копією мене—вона , А Ел, це був зановник студії, і музичної групи «Час пише себе тричі»,  чому така назва ніхто не знає, лише ходять легенди що саме через трьох дівчат, Сіру, Люмі, та Ніраду, така назва нібито вони називали себе…

Нестів не закінчив фразу як мене окутало спогадими, нібито це спогади але ніби я перемістилась в часі на 10 років назад:

— Як ви себе називали? — запитала я.

Сіра усміхнулася.

— Люди давали нам десятки імен.

— Але між собою ми називали себе лише одним, — тихо сказала Люмі.

Нірада підняла погляд на старий годинник.

— Хронотрія. Три душі. Три епохи. Один час. І ось я знову на студії.

—Хронотрія— закінчила речення Нестіва я.

Він глянув на мене, всміхнувся.

—Так, звідки ти знаєш?

Я нічого не відповіла і швидко побігла добудинку.

—Нестів вибач, забула праску вимкнути, дозавтра— кричала я в слід йому.

Я прибігла додому, і відразу полізла в інтернет. В пошуку ввела групу «ЧПСТ» ( час пише себе тричі), і  ввімкнула першу та єдину пісню але вона настільки популярна шо навіть після їх розпаду досі слухають її.

—Так окей, це ми послухаємо потім, треба подивитись чому вони розпались, та де вони зараз.

Люміна Аравен— головна барабанщиця групи «ЧПСТ», 24 червня у  2019 році пішла на прогулянку з псом і не повернулась, за ці 7 років не відомо, де вона та, що з нею, ні тіла, ні слідів не знайшли, її пес теж зник.

—Так, Люмі, то ти граєш на барабанах, окей, Сіра як що до тебе.

Сіріель Морвін— беквокалістка групи «ЧПСТ», молода дівчина яка 24 червня в 2019 році зникла також безвісті, і знову ж ніхто не знає де вона, але від неї лишись хоча б сліди вона на лаві, біля парку лишила сумку з мікрофоном, та запискою про дати концертів.

—Таккк, а  ось це вже дивно…

—Окей, Елдаріс Вейнор, ти у нас засновник студії звукозапису,  та «ЧПСТ», помер у 2019 році, його знайшли задушеним у нього дома, всі речі були розкидані, меблі були залиті чорною фарбою, хто був вбивцею досі не відомо.

—Далі у нас Нірада.

— Нірада  Неврад,  дівчина яка була учасницею «ЧПСТ», солістка групи, де зникла Ніра, ніхто не знає. Дівчина йшла на зустріч випукників своєї школи,  та на спільних фото, що були викладені на сторінки однокласників її немає, самі однокласники говорять що її взагалі не було, а хлопець Ніри, Равіс Дренор повідомляє що дівчина не повернулась додому, але і про те що вона померла теж немає слідів та фактів.

— Під цим постом коментар аноніма, дивно…

*Ім’я Нірада Нервад, якщо його перекрутити  задом наперед звучить як ім’я гітариски Ади, Адарін Дарвен, як на мене вони як дві каплі води, то можливо Нірада має сестру?*