Розділ 1. Пролог

Я живу в елітному селищі тут в мене є тільки найкраща подруга,а всі інші друзі живуть у місті і приїжджають тільки на канікули чи вихідні. Вже 7 травня. Завтра приїде мій друг, ми не бачилися з зимових канікул, цікаво чи змінився він.

Наступного дня.

До приїзду друга ще 4 години, тому подзвонила подрузі і покликала на прогулянку біля річки. 

— Ало

— Слухаю

— Соф, давай біля річки погуляємо

— Через пів години буду на нашому місці 

— Чекатиму.

Я пішла збиратися, пройшло пів години а я все ще була вдома. Заплітаючи "кінський хвіст" чую рингтон телефона. Дзвонила подруга.

— Де тебе носить? Гуляти кликала , я прийшла а тебе немає! — незадоволено говорила подруга

— Біжу!—вибігаючи з дому думала про приїзд друга. Я майже на місці,але думками біля будинку.Свого і його. Бабуся мого друга - моя сусідка. Вже бачучи подругу посміхаючись махаю їй і доходжу до неї.

— Ну нарешті. 

— Вибач. Я просто від хвилювання на час не дивилась.

— Ох, Даша,Даша. Зі своїм коханням розгубила усю пунктуальність і серйозність. — Склавши руки на грудях сказала подруга — Ти через свого Ярослава голову втрачаєш по трошку

— Не вигадуй, ми друзі — серйозно кажу я

— Так,так. Бреши сама собі.

Ми пійшли гуляти понад річкою. Пройшло дві години . 

— Пійшли до мене — кажу я— Ярослав вже мав приїхати.

— І от доведи мені, що не закохана в нього. Весь його розклад знаєш. Коли просинаєть,снідає, на велосипеді катається,хобі знаєш, гуртки які він відвідує 

— А що тут такого? Ми дружимо багато років, за цей час багато чого можна по людину дізнатися . І взагалі, досить . Підеш до нас?

— Піду. Хто зна, що ти вичварити можеш. Я маю це бачити — з усмішкою сказала Софія і ми пішли до мене.