Розділ 13. Охорона Рейни, частина 2. ДЕН. План.

Я сидів на дивані і стискав у руках мобільний. Підозрював, що скоро це станеться. Ми і так затягнули з початком операції.

Рейна так хотіла захопити Алекса, що не могла думати ні про що інше.

Ці двоє помішалися одне на одному, руйнували плани одне одного... Ідея захоплення заполонила всі її думки і, авжеж, рано чи пізно це мало «сплисти».

От і «сплило».

—...Так, я зрозумів, — я кивнув. — Але ми під охороною героїв, ви ж знаєте... Там є емпат, він може прочитати її стан і думки, якщо вона хоч трохи послибить свою броню, — я зітхнув, а потім почув дещо, що мало не вибило мене з колії. — Яка ще людина? Той самий, номер один з міжнародного розшуку? Але нащо це все йому, тільки не кажіть, що це все взагалі його рук справа... Хоча ні, зараз взагалі не до цього. Так, я все зроблю, відбій.

Я поклав телефон і зітхнув.

Ніколи не подобалось, коли тобою керують, ніби якоюсь маріонеткою. Але, з іншого боку, я розумів, що все це ми робимо не просто так. Я дійсно вважав, що неправильно те, що герої мають ховатися в тіні. Ми заслуговуємо на визнання, а не на постійне переховування.

Набридло обманювати все оточення, взагалі набридло жити в одній суцільній брехні.

Тому, не зважаючи на закон, ми розкриємо правду всьому світові. А що буде після цього... То вже вирішувати всім. Нечесно, що герої ведуть це таємне життя та створюють інформаційний вакуум. Я хочу спокійно розповідати про свої сили, хочу визнання, так. Нащо бути героєм, якщо про це навіть не можна нікому сказати?

І взагалі, як на мене, люди зі здібностями мають право мати деякі привілеї в суспільстві. Бо по суті вони є важливим військовим резервом кожної країни. Особливо коли мова йде про сили на кшалт тої, що є в Рейни або Алекса і Роми.

Як би я хотів мати одну з них... Батько вкинув купу грошей в наукову розробку технології реплікації сил. Крім того, він найняв якогось крутого англійця-артефактора, який і є тим самим з розшуку. Цей хлопець — один з найкращих в своїй справі. А в того були ну дуже дивні умови співпраці...

І, по суті, саме виконанням цих умов я й займаюсь зараз. В мене все вийде...

Я пішов в напрямку кімнати Рейни. В неї там мали сидіти ті двоє... І один з них — клятий емпат. Але ми розберемося з ним дуже скоро, тож нічого страшного.

Перед самими дверима стояв Марк, хлопець з команди Рейни з практики. Його теж найняли для її охорони.

Здібності Марка були саме тим, що мені було зараз потрібно.

— Марк, відійдемо? — я подивився на двері до кімнати Рейни.

Марк кивнув і ми пішли коридором подалі від кімнати Рейни.

Хотілось зменшити вірогідність того, що Рома відчує якісь емоційні коливання. Авжеж, Рейну він читати скоріш за все ніколи не зможе, але всіх інших... Тому потрібна сила Марка.

— Мені треба, щоб ти блоканув поле в кімнаті, зробив вакуум, щоб емпат не міг нікого читати.

— Чим більше людей захищаю, тим слабше поле навколо кожного, ти ж знаєш. В ідеалі треба заблокувати когось одного, тоді він навряд прочитає ту людину.

— Давай двох. Мене теж треба, мене і Рейну. Бо якщо він відчує мою нестабільність, то...

— Нащо тобі взагалі йти? — здивувався Марк. — Залишайся тут.

— Ні, мені необхідно дивитися на Рейну і її реакцію. Я поки що не розумію деяких моментів, треба побачити все своїми очима.

— Зрозуміло, — він кивнув. — Який розподіл блоку?

— Сімдесят відсотків до тридцяти. Сімдесят на Рейну.

— Окей, домовились, — Марк усміхнувся. — тоді підемо?

— Так, — я кивнув і ми нарешті пішли до кімнати Рейни.

Увійшовши туди, я побачив, що Алекс, Рома і Рейна  сиділи на ліжку. Всі троє поглянули на мене.

Я усміхнувся і підійшов до Рейни.

— Тобі дзвонять, — я простягнув їй бездротовий домашній телефон і кивнув Рейні.

— Дякую, — вона взяла трубку і приклала її до вуха.

Пару секунд вона просто слухала боса, але потім таки відповіла.

— Так, я повністю підтримую цю ідею. Головне зробити це до завтрашнього бенкету. Самі розумієте. — вона усміхнулася. — Так, ця сукня мені потрібна якнайшвидше. У відповідь я заплачу стільки, скільки необхідно.

На цій фразі Рома, який і до того уважно спостерігав за Рейною, насупився.

Він точно щось запідозрив. Але підозри нічого не значать... Вони не мають під собою ніякої ваги і ніяк нам не завадять. А скоро його взагалі тут не буде, і тоді все піде за планом.

Рейна подивилася на мене, відвела телефон від вуха і передала його мені.

Я забрав його і ледь помітно кивнув.

— Тоді я пішов на свою позицію, - я усміхнувся Рейні і пішов на вихід.

Вийшло... Вона впоралася. Рейна все ще сильніша за Рому, особливо якщо вона працює з підтримкою. Проблема в команді Алекса і Роми саме в тому, що вони зовсім не вміють працювати в синергії надздібностей: їхня синергія була і є тільки розумова.