Розділ 9. Початок практики

— Запізнюєшся, — Рома простягнув мені кулак. — І взагалі, чому ти до нас так і не зайшов окрім того разу, коли допоміг моїй сестрі? Вона постійно про тебе говорить, то капець просто... І взагалі, хіба стратег може запізнюватись? 

— Забіг до казарми, закинув речі, — я легко вдарив кулаком по його кулаку. — А заходити часу не було, батьки...

— Привіт, Алексе, — усміхнулася мені Юмі.

— Нарешті прийшов, — пробубніла Аля.

— А ти на мене чекала? — я усміхнувся нашій хілерші-блондинці. 

— Ще чого...

— Ми всі чекали, — Ден простягнув мені кулак.

Я стукнув його по кулаку, коли неочікувано і невідомо звідки прямо перед нами з’явився якийсь старенький дідусь.

— Бачу, ви нарешті зібралися, — сказав він. — Я — Віктор Вікторович, ваш куратор з практики. За вами закріпили цей район і протягом наступних трьох місяців ви маєте робити три речі. 

Ми всі подивилися на викладача. Зараз мала піти найважливіша інформація, тож слухати треба було уважно. 

— Перше, — він обвів поглядом нашу команду, —  щоденно патрулювати, підтримувати порядок і виконувати завдання у вашому районі, друге — захищати вашу територію від двох сусідніх команд героїв. Третє — брати участь у битвах за шматок території, які будуть відбуватися раз на десять днів. 

Перші два пункти звучали доволі нескладно. Чого не можна було сказати про третій пункт. «Битва за шматок території» проти інших мала бути доволі непростою.

— Сьогодні почнете з патруля. Вам видадуть машину. Серед вас є цілих чотири людини з правами, тож вирішуйте самі, хто буде водити. Але я б радив обрати одного з двох, в яких є одразу декілька категорій, що дуже рідко буває, особливо в такому молодому віці. 

— Думаю, другим з різними категоріями окрім мене є або Ден, або Рома? — припустила Юмі. — Я стрілок, тож не можу бути за кермом, не зважаючи на те, що насправді доволі сильно люблю це.

— Так, другий — це я, — Рома усміхнувся. - В принципі, я теж дуже люблю бути за кермом, тож не відмовлюся від ролі водія, якщо інші будуть не проти. 

Мене зовсім не здивувало, що це був саме він. Насправді, я був впевнений, що це будуть Ден і Рома. Але не вгадав. Юмі змогла мене здивувати... Значить, її резервна роль в нашій команді — водій. 

— Власне, я за, — я усміхнувся. — Радар плюс водій — це добре поєднання. 

— Погоджуюсь, — кивнув Ден. — В мене є прості права, але оскільки я є вашою бойовою силою, то мені точно не можна за кермо. Алексе, а які права в тебе?

— У мене є звичайні та категорії А та А1, на мотоцикл та скутери з мопедами, — я усміхнувся нашому капітану. —   Але я набагато краще воджу саме мотоцикл, а не машину.  

— Так, якщо схочете, ви можете подати запит на мотоцикл для команди, — сказав куратор. — Запит обробляється від трьох до семи днів. 

— Добре, дякую, — я кивнув. — Що нам  робити зараз?

— Зараз ви поїдете на патрулювання. В машині на вас вже чекають детальна інструкція щодо того, що і як ви маєте патрулювати. Ваш стратег має продумати ваш шлях і тому подібне за допомогою інформації в цій інструкції. Тому йдіть в машину і в путь! 

— Дякуємо, — сказав за команду Ден ще раніше, ніж це сказав я.

Я усміхнувся.

Не дивлячись на те, що я сам відмовився бути капітаном, я чомусь відчував себе ним. Це було дивно. Я думав, це почуття пройде за канікули, але ні... Як тільки знов зустрів команду, то знов відчув це. 

Однак все одно добре, що я не капітан. Я не збираюся залишатися тут після практики. Я не буду патрулювати місто і шукати тих, хто застосовує сили задля власної вигоди і наживи. Це нудна і примітивна робота. І, крім того, небезпечна.  

 Тим часом старий перевів погляд на мене. Спочатку я подумав, що він схоче влізти мені в думки,  як та вчителька пару тижнів тому, але ні, все виявилося не так. Він просто глянув на мене і усміхнувся.

Потім ми всі сіли в машину. Рома сів за кермо. Праворуч від нього мав сісти або кеп, або я. 

— Алексе, сядеш? — запитав Рома. — Ти ж наш стратег, так буде зручніше.

— Погоджуюся, — сказала Юмі.

— Так, це буде правильно, — кивнув Ден.

— Добре, — я сів за переднє сидіння. — Я зараз швидко прогляну інструкцію і потім стисло перекажу її вам. 

Одним із плюсів моєї здібності IQ було те, що я легко навчився швидкочитанню. Я читав кожну сторінку буквально за дві секунди і при цьому встигав вловити увесь зміст. Так на цю інструкцію в сто сторінок мені знадобилося двісті секунд, тобто три хвилини і двадцять секунд.

— Отже, якщо коротко, ми їздимо містом і дивимось, чи не потрібна комусь допомога, — я обвів поглядом інших членів команди. — Завдяки тому, що Рома радар, він зможе швидко реагувати на небезпеки, але в той же час майже вся робота лягає на його плечі. Не знаю, наскільки це правильно. 

— Моя радарна здібність постійна, я погано контролюю її, але я звик до неї. Не думаю, що водіння зможе мене відволікти від моніторингу. Бо мій радар буквально весь час увімкнений, я цим практично не керую, — сказав Рома.