Розділ 5. POV РОМА. Вибір капітана!

— І вишенька на торті, — вчителька зиркнула прямо на нашого «лідера». — Алекс-мученик, який взявся за те, що могло бути йому зовсім не по зубах, — вона зітхнула. — Лідерські навички — 8/10. І то, тільки тому, що незважаючи на всі нюанси, ти таки зміг адекватно керувати командою. А нюансів було аж надто багато, і над ними доведеться працювати, розумієш? — на ці її слова він кивнув, а вона продовжила. — Стратегічне мислення — 9/10. Мінус бал за зайвий ризик. Насправді, я хотіла відняти два, але інші вчителі були проти... І командна робота — 7/10. Рекомендована позиція — капітан і координатор команди, однак тебе відправлять на додатковий курс соціалізації і управління, і тільки коли ти його складеш, то зможеш поборотися за звання капітана. А поки що ми даємо вашій команді порядковий номер 17. Саме таким складом ви будете проходити вашу практику.

Я усміхнувся.

Авжеж, йому запропонували цю позицію, це зовсім не дивно. Він дійсно може стати хорошим лідером. А я буду його помічником. Думаю, вдвох ми впораємося. Хоча я і сам не надто соціальний.

— А якщо я не хочу боротися за це звання? — одразу спитав «Алекс-мученик». — Я можу просто зосередитися на стратегії і координуванні. Я й так планував проходити практику в головному офісі, а не «в полі»… І хоч тепер все змінилося, в команди все одно є Ден, в нього є всі характеристики лідера, окрім стратегічних. 

Ми всі просто в шоці дивилися на цього придурка. А він, як ні в чому не бувало, посміхався в усі тридцять два. 

А я починав злитися.

Навіщо він це робить? Знає ж, що підходить тільки він!

— Я теж за те, щоб лідером став Ден! — одразу ж сказала Аля. 

Ну хто б сумнівався, що ця тупа блондинка буде за Дена. Все, тепер вона мені точно не подобається!

— Але хіба не Алекс реально керував нами усіма? — засумнівалась Юмі. — На цьому завданні Ден був всього лиш гарним виконавцем... 

Хоч одна розумна дівчина. Молодець, Юмі! Але що скаже Ден... Не знаю чому, але поруч з ним я постійно відчуваю якийсь дискомфорт. Шосте чуття не дає мені навіть спробувати здружитися з ним. 

— Я теж погоджуюся, що Алекс на цю роль підходить краще за мене, — серйозно сказав Ден. — Але якщо він не хоче бути лідером, то тут нічого не поробиш. Якщо ви довірите команду мені, я обіцяю, що впораюсь, — додав він. 

— Я проти Дена, — я схрестив руки на грудях. — І теж вважаю, що на цю роль підходить тільки той, хто нами реально керував і буде керувати. А це саме ти, Алексе, — я подивився на бісячого мене Алекса. — І я не розумію, навіщо ти...

— Я вже все сказав, — перебив він мене. — Я не збираюся працювати «в полі», бути капітаном чи навіть його замом. Мене чекає зовсім інше майбутнє. Тому мені нема сенсу витрачати час на ігри в лідерство. Ден добре підходить. Крапка. 

— За нього все ще не проголосувало більше половини.  — вперся я. — Два проти двох, голос Дена не рахується, бо ж він і сам визнав, що краще лідером бути тобі. 

Він відкрив було рота, щоб щось сказати, але тут влізла Юмі.

Нічого ці дівки в житті не розуміють. Якщо зараз вони оберуть Дена, все піде не так, як треба. Капітаном має стати Алекс і ніхто окрім нього. Тоді, я може повірю в те, що у героїв таки є шанс.

— Але якщо Алекс не хоче, то... — Юмі подивилася на Алекса. — Добре, я голосую за Дена. 

Алекс же тепер вже не хотів нічого говорити. Дурепа перебила його, а він може б і сказав що погоджується.

Чорт. Навіщо ти влізла?

— Але ти не вважаєш, що він підходить більше за Алекса, — я вже починав втрачати моральну рівновагу. — Це неправильно!

Я хотів ще раз пояснити їй, що насправді в цій всій ситуації неправильно, але в наш діалог перервав викладач:

— Якщо більшість визначилася з капітаном, тоді ми можемо затвердити склад команди письмово, - він простягнув Денисові аркуш. — Денис буде капітаном, Рома — його першим помічником. Денисе, впиши свою позицію напроти свого імені і рекомендованої позиції, в третьому стовпчику. 

— Добре, — Ден кивнув і швидко заповнив видану йому форму, а потім передав її мені.

Я взяв аркуш і вписав своє ім’я.

Чомусь відчував себе якось неправильно.

Все пішло не так, як мало піти. І Ден...

Я скоса глянув на Дена, який тепер втикав в телефон і, здається, строчив комусь повідомлення. Вигляд у нього був аж надто задоволений.

Гад хотів цю позицію, я ж бачу. А все це «Алекс краще, я за Алекса»  було просто для відводу очей. 

З ним щось не те, сто відсотків. Не те, щоб я хочу бути його замом, але і ставити туди закохану в нього блонду, або невпевнену ні в чому Юмі, я не хочу. 

Як там кажуть? Тримай друзів близько, а ворогів ще ближче? Так я  зможу постійно бути поруч і спостерігати.

— Задумливий такий, — Аля усміхнулася, простягаючи мені руку. — Ти вже заповнив?

— Так, — я кивнув, віддаючи їй аркуш і ручку.