Розділ 2. Знешкодь бомбу!

— І яка в тебе здібність, Ромо? — ще раз запитав я цього придурка, коли ми вже забігли до будівлі.

Я намагався говорити швидко, однак спокійно, та час вже стікав, а він все сперечався...

Ненавиджу таких несерйозних людей. Саме через таких як він я не люблю працювати в команді.

І як я опинився серед них? Я завжди хотів працювати один. І взагалі, з моєю здібністю нема чого робити на полі битви. Я маю працювати з офісу. Дурний залік! Скласти і потрапити на практику до офісу, розгадувати загадки і забути про все це, як про страшний сон...

— Відчуваю чужий біль, — таки відповів Рома за пару секунд.

Ця його емпатична здібність, на мою думку, мала найбільший потенціал серед здібностей усіх інших, присутніх тут. З нею, в перспективі, було б можливо бачити все поле битви і потім гратися іншими героями і членами команди, як шахами, правильно розставляючи і направляючи... Будь у мене його сила на додаток до моєї і я, напевно, міг би навіть захопити цілий світ.

— Окей, — я кивнув. — Значить розділемось на три підгрупи. Перша — Рома і Юмі. Друга — Ден і Аля. Ваші підгупи мають врятувати заручника.

— А що ж будеш робити ти? — скептично запитав Рома.

Йому я явно не сподобався буквально з першого погляду. Але мені бачити таке доволі звично. Я ніколи не ладнав з однолітками... Вони всі надто прямолінійні і недалекі.

— Я знайду бомбу і спробую її розмінувати, — сказав я.

Не дарма ж я готувався до цього завдання. В мене є програмки на телефоні, які допоможуть з цим. Добре, що я скачав той додаток по попшуку бомб. Для рівня практики цього має вистачити.

— Я підтримую такий розподіл. Але що, як ворогів насправді не один, а наприклад, двоє? — перепитав Ден.

Цей виглядав впевненим і дружелюбним.

Явно майбутній лідер команди. Розсудливий, сильний. Йому довіряють інші, особливо дівчата.

— Так, якщо ти будеш один, то без сил ти навряд зможеш щось зробити, — кивнула Аля. — Тоді без хілера тобі буде дуже важко...

От Аля вже готова йти за ним. У Дена була ця аура. Аура людини, що веде за собою. Відчував, що всі дівчата в команді вже розтанули... Головне, щоб це не відволікло їх від виконання завдання, бо цього разу я хочу таки отримати залік.

— Я теж вважаю, що це надто ризиковано, — погодилася тим часом Юмі.

Діти дітьми. Вони зовсім не розуміють, що на реальних завданнях ризикувати ми будемо буквально кожну хвилину. Але це все нам світить тільки в тому випадку, якщо зараз ми зможемо пройти цей клятий екзамен. Треба підбадьорити їх...

— Навіть якщо я не впораюсь, ви троє все ще можете виграти, — я усміхнувся і подивився на Рому і Юмі. — Отже, перша підгрупа має знайти заручника і злодія за допомогою сили Роми і прицілу Юмі. Потім друга підгрупа.  — я глянув на Дена і Алю. — Я хочу, щоб ви змуслили його  відкритися. Ден — приманка, і має відволікти противника своєю грубою силою, Аля — підтримка і має зробити так, щоб в Дена не було серйозних поранень. І коли противник відкриється, Юмі його зніме зі своєї адаптивної зброї.

— Окей, — Ден кивнув. — Спочатку йдемо разом, але коли Рома і Юмі знайдуть ціль, розділяємось.

— Правильно, — я теж кивнув. — Дене, будеш відповідати за цю операцію, —  потім я дістав з кишені свої Airpods, і простягнув один Ромі, а другий — Юмі. — Ромо, Юмі, в кого з вас працює мобілка?...

— Ой, я не ношу мобілки! — Юмі усміхнулася.

— У мене є, — сказав Рома.

Ну авжеж, у кого вона може працювати. Мені завжди не щастить. Хоча... Все одно Аля симпатичніша, тож... Та й насправді саме від Роми буде залежати успіх операції, однак, Дену про це знати не обов’язково.

Навіть самому Ромі про це знати не варто. Хто знає, як він веде себе під тиском... Краще вже нехай під тиском буде морально і фізично сильний і стабільний Ден.

— Щвидко давай номер і вперед, в нас вже мінус сім хвилин... — Я подивився на Юмі. — Навушники мають постійно бути на Ромі і тобі... На все про все у нас залишилося двадцять дві хвилини.

Коли всі інші побігли вгору я залишився внизу.

Я не буду думати, як злочинець, а буду думати, як екзаменатор.

Ніхто нічого підривати не збирається і бомба — просто іграшка. Тому буде зовсім не страшно покласти її в найнебезпечніше місце... На місці екзаменатора, щоб не надто ускладнювати задачу, я б зробив саме так.

І так як бомба буде точно класичною і легко знаходжуваною, то має вистачити і цього...

Я дістав з кишені свій айфон. 

В мене залишалося близько двадцяти хвилин на розмінування.

Не дуже багато, але все одно достатньо. Вони самі сказали, що бомбу можна розмінувати, тож я маю встигнути.

— Сірі, вімкни зворотній таймер від шістнадцяти хвилин. Кожні шістдесят секунд сповіщай мене, що хвилина пройшла.

— Двадцять.

Не дарма перед цим перескладанням я встановив цілих десять нових додатків на всі випадки.