Розділ 13. Повернення додому

— Що? Де я ? — прокинулася Мія. Вона встала з ліжка, оглянула кімнату. Потім подивилася в вікно — ура! Я вдома! Я в Лонгтаймі!

                                                        ***

Батьки Мії встали.

— Хіба ми повинні бути не в Таймсіті?— запитала Еліс у Меріса.

— Напевно, ні...може Мія повернулась?— відповів Меріс.

— Так. Пішли подивимось.

Вони встали з ліжка та пішли у кімнату Мії. Еліс та Меріс побачили свою дочку, яка дивиться в вікно.

— Доню!

— Тату, мамо!

Вони обнялися…

Всі ці міста дуже змінили Мію. Вона вирішила зайнятися спортом. Мія завжди лінувалася щось робити, але зрозумівши, що це потрібно, вона почала готуватися. Спочатку перший день без форми.

Після тренування Мія зробила ідеальний (на її думку) план. Це був:

1. Зарядка — кожен день.

2. Пробіжка — кожен день.

3. Медитація — 3 рази в тиждень.

4. Йога — 3 рази в тиждень.

5. Футбол — 1 раз в тиждень.

Мія точно не знала чи пригоди у містах були не сном. Але вона відчувала щось інше всередині себе.

Потім Мія вирішила після спорту займатися навчанням. Як Мії не було 5 днів у школі на вихідних вона взялася  за навчання. Мія була не відмінницею, а навіть деколи могла принести двійку.

Після цих пригод Мія не бачилася з подругами. Тому вона подзвонила Емі:

— Привіт, Емі. Що робиш? Може, зустрінемось у нашому кафе?— запитала Мія та уже думала що одягнути.

— Ну давай. Тільки Флорі передай,— відповіла Емі та поклала трубку.

Через 20 хвилин всі зібрались.

— Мені теж,— дочувся голос Флори.

— А хто сказав, що це сон?— запитала Емі.

— Ну щоб переконатися треба використати Леолію,— сказала Флора відсьорбуючи ароматної кави.

Підійшла Мія та сіла за столик.

— Привіт. Про що говорите?

— Про сон… або реальність. Ми розбираємось з дечим,— відповіла Флора.

— Це хіба був сон?— запитала Мія.

— Значить і в тебе це було? — запитала Емі і переглянулась із Флорою.

— Так. Я впевнена що це точно відбувалося насправді, — відповіла Мія. — Мої любі годинники, міста… —  А, до речі, де Марсі, Еллі та ваші годинники? —  запитала Мія.

- Ну якщо це сон, тоді Марсі тепер з Еллі тільки у твоїй голові та серці…— строго сказала Емі.

— Але в мене таке відчуття, що це не сон! — щиро відказала Мія.

— Ну і як його викликати? — запитала Флора —...о... придумала! Може просто назви його ім'я?

—  Ну давай! Марсі!

—  Не може бути! Це не сон! — вигукнула Мія коли побачила сяйво.

На руках у Мії з'явились Марсі та Еллі.

— Ура! Ви змогли мене викликати з Еллі. Дуже радий. Міє, тепер віриш, що це все не сон? — впевнено запитав Марсі.

— Так. Я це відчувала, — весело промовила Мія та дивилася в очі Марсі.

Дівчата розійшлись по домівках.

Вдома на Мію чекали батьки…

— Привіт, доню, — сказала Еліс. — Нам потрібно поговорити…

— Так, — відповіла Мія.

— Ну, що ж…— почав Меріс. — Ти, напевно, уже знаєш історію про те як ми загубили тебе в лісі?

 — Так, але якщо вам цікаво думаєте, що я ображаюсь — ні. Чомусь я переконана, що все було дуже складно. Щось не так,— вимовила Мія.

— Давай про це поговоримо пізніше. Далі ми знаємо, що ти — чарівниця. Спочатку ми думали, що тебе прихистила звичайна сім'я, але потім…— сказав Меріс.

— Так. Це правда!— відповіла Мія.

— Щось ще? — запитала Еліс у Меріса.

— Так, Міє, краще щоб про ці пригоди ніхто не дізнався,— сказав Меріс,— а то зараз почнеться. Ти ж знаєш лонгтаймівців.

— Звісно, я теж так вважаю і розповідати нікому не довіреному не буду. Але в мене є питання…— ніби таємничо вимовила Мія.

— Задавай,— відповіла Еліс. Їм було про що поговорити.

— А ви мене шукали?...

— Так. Спочатку ми дзвонили до поліції, потім були у гостях твоїх тітки та дядька, були у чаклуна, а потім він переніс нас у: Месстейдж, потім Вертаймс і Колдейс. У Таймсіті ми не були. Як ти повернулася додому — ми теж повернулися за тобою,— начебто виправдовувався Меріс.

— А, до речі, перед твоїми пригодами я обіцяла купити часовий шоколад. Тримай,— віддала Мії її десерт Еліс.

— Дякую, я в кімнату,— сказала Мія та пішла до себе в кімнату, зачинивши двері.