Час

Розділ 3. 100 років

Коли вони прибули — побачили неймовірне скупчення підлітків, які теж хотіли дізнатись про свій годинник життя.

От і прийшла черга до дівчат, як можна було тільки по одній. Першою пішла Емі.

— Будь ласка, сідай в це крісло, і я визначу скільки тобі залишилось,— люб'язно відповіла жінка.

— Добре, — відповіла дівчина, але вона побоювалась майбутнього.

Коли Емі сіла через декілька секунд над її головою було видно скільки залишилось. Її час дуже вразив.

Емі вийшла приголомшена.

— Ну, що? — спитали дівчата хором.

— Сто років, — щасливо відповіла Емі.

— Ого! Круто, — сказала Мія.

— Міє, тепер, ти! — сказала Флора. Тому, що наступною вона боялась бути.

Мія зайшла. Їй сказали теж саме.

Вона розплющила очі.

— Дівчата, в мене теж сто!— вигукнула дівчина коли побачила подруг.

— Ух ти! Ой я боюсь.Тепер моя черга, — сказала Флора із тремтячими колінами зайшла до приміщення.

Флора зайшла. Відкривши очі, побачила свої цифри.

— Дівчата, запитайте скільки в мене, — з полегшенням сказала Флора.

— Скільки у тебе, Флоро?— спитали дівчата разом.

— У мене теж сто ! — гордо відповіла дівчина.

— Ура! Круто! —сказала Мія.

“Неймовірно. Сто років. За цей час я повинна втілити все, що задумаю !”- думала дорогою Мія.

Подобається

#8972 в Фентезі
#2212 в Міське фентезі
#5278 в Сучасна проза

Відредаговано: 14.07.2023