20

[ 30 ноября 2021 г. 23:44 ] ⁨ На ранок вона з'явилася на роботі з запізненням. Це було незвично. Вона ніколи не спізнювалася. Всі знали , що вона відповідальна і правильна, а тут... А сама вона знала, що всі відьми володіють часом. Її час був у маленькій торбинці. Вона завжди носила її з собою. Коли їй ставало нудно, вона пересипала час крізь пальці, граючись. Отож, сьогодні вона порушила одне з правил. Спізнилася. Кілька крупинок часу виспалися з торбинки, вона їх втратила. От і спізнилася. А він чекав на неї. Вже двічі приходив до її кабінету, слухав, чи не грає музика, стукав, смикав двері і... Зустрілися вони в коридорі. Вона, розпашіла від колючого вітру і морозу, влетіла в приміщення, наче хуртовина і просто вписалася у нього. Він перехопив їх, притримуючи за руки, утримуючи від падіння. Їхні погляди зустрілися. У її зелених очах літали сніжинки. І від неї пахло чарзіллям. Воно одразу полонило його думки. Прямо зараз він хотів її солодких поцілунків. Далеко по коридору почулися кроки. Вона відскочила. Невпевненим рухом поправила скуйовджене вітром волосся, а він упіймав її аромат. Сьогодні надворі пасмурно. Вже по-зимовому. Вона у своєму кабінеті. Сьогодні у неї грає одна пісня на повторі. Навіть за такими деталями він навчився розуміти її. Він теж жахливо не виспався. Цілу ніч верзлася всяка маячня. Це вперше за останні дні. Зазвичай йому снилася вона. Чи не снилася? Він заплутаний у своїй реальності. Сьогодні вона необхідна йому, як повітря. Він ніжно торкається її плечей і відчуває, як напружується її тіло... Ти сьогодні не прийшла... Я чекав... Я не змогла. У відьом завжди повно справ... Вона повернулася до нього і усміхнулася. Чи сприймає він її слова за реальність?.. Я ж відьма)... Її погляд був якось сумний, хоча вона посміхалася... Ти моя персональна відьма.  Я жахливо скучив за тобою. Ти потрібна мені... Він проводить кінчиками пальців по її щоці, торкається ніжної шиї, до якої хочеться доторкнутися губами. Зариває долоню у їх чорне волосся. Вона тулиться до нього... З тобою так спокійно. Ти приручаєш мене. Відьму можна приручити. Тільки треба дуже хотіти цього. Треба її покоха... Вона не договорила, бо у двері кабінету постукали. Вона відскочила від нього і взялася перебирати папери. Він відступив до вікна. Одна крупинка часу випала з торбинки. Постукали ще раз. Робочі моменти.