Діти—маги

Пройшло 15 років після падіння конкордату. Рейчал була самотньою жінкою з трьома дітьми.

Невіл, Лега та Фауна Спрауд жили простим життям, дитинство, як у простих дітей, мама не цуралась, дозволяла своїм дітям гуляти з іншими простими дітьми. Навчались в простій школі.

Одного разу Невіл залишився довше в школі,бо вчитель сказав, що потрібно врегулювати деякі питання щодо оцінок.

Сестри після школи вирішили прогулятись, заговорившись про щось своє , вони не помітили, .як зайшли в ліс. Йти вони вирішили стежиною, яка хитрою змійкою йшла між дерев. Пройшовши метрів з п'ядесят , дівчата почули чудовий спів вдалечині:

"Сонечко пригріло, 

мені тебе відкрило

якже я чекала

так довго я чекала..."

Пройшовши ще трохи, дівчата побачили за похиленим деревом дівчину, яка стояла до них спиною. Після пісні дівчина почала говорити щось, начебто до когось, але більш нікого дівчата Спрауд не побачили. І тут Фауна викрикнула : 

—Що з тобою сталося? Хто ти? Ти нас не бійся, ми тобі допоможемо" 

Почувши слова Фауни дівчина почала повторювати одну фразу,— Вона вже тут, вона вже тут. Дівчат це насторожило, але цікавість все ж таки взяла своє.

Ступивши крок, дівчата побачили як незнайомка почала рухатись, різко повернувшись, вона наблизилась з дуже високою швидкістю до Фауни. Страх завмер на лиці дівчини, бо вона побачила лице незнайомки, вона виявилася лісовим створінням —це була ворожниця. Вона була дуже бридким створінням яке дуже сильно налякало дівчат. Ворожниця схопила Фауну за руку і сказала —Тебе так довго треба було чекати, Вас дуже важко було знайти, але , Ви, самі знайшли дорогу до мене. Договоривши , ворожниця впала ніби в транс, промовляючи незнайомі дівчатам слова. 

Лега схопила за руку Фауну, намагаючись її вирвати з лап ворожниці. Раптом на руках дівчат почало з'являтися ніби якесь магнітне поле, світло почало проходити навколо їхніх рук, воно все більше й більше яскравішало. Заклинання яке вже виговорила ворожниця почало діяти на Фауну , зелені очі раптом набули чорного кольору, але оберіг який з'явився на руках дівчат захистило дівчину від його негативного впливу, але частину свідомості дівчини це заклинання зачепило. 

Стара відьма не змогла витримати світла, яке виринало з оберегу і відпустила руку дівчини, аж раптом на землі закрутився вітер, почав піднімати листя , перед дівчатам став образ лісової німфи - це була дріада. Лісова царівна направила на ворожницю  сильний магічний заряд який змусив темне створіння зникнути в гущі лісу. 

Настала тиша. Дріада мовила до дівчат,— Мене звати Неанора , я цариця лісу, що змусило ,Вас двох, зайти так далеко в ліс.

—Ми почули чарівний спів, а потім побачили дівчину, думали що вона в біді,— з острахом відповіла Лега.

"Як ти себе почуваєш",— глянула в бік Фауни дріада.

З повним жахом в очах і тремтінням в голосі Фауна відповіла ,— Начебто, все нормально, але сильно злякалась... Перебивши Фауну , Лега запитала в дріади,— А що ти за створіння? І від кого ти нас врятувала"

— Я лісова дріада, не бійтеся мене дочки Єви, в цих лісах, Вам більше нічого не загрожує, я постійно буду стежити за вами, бо магія що тече в ваших жилах відчувається дуже сильно, що навіть пробудила мене з глибокого столітнього сну. А те створіння — ворожниця, страшне прокляття на ній, заключила контракт зі злою відьмою заради сили, а плата надто велика, ось ким вона стала, жахливим цим створінням. Дріада глянула на Фауну і підняла долоню. Провівши рукою над дівчиною, в Фауни на руці з'явилася мітка схожа на рибку. — Ступайте додому й поводьтеся обережно,— пропадаючи в листі, попрощалася дріада. Й пішли вони додому.

Невіл в школі залишився, сидів у класі чекав викладача, аж раптом двері відкрились і в аудиторію зайшов вчитель.

— Що б Вам не говорили, я не винен,— хлопець був трохи розбишакуватий. Але вчитель мовчав. 

Хлопець розвернувся і трошки нервово розглядав плакати,— А чому ви мене затримали після уроків,— Невіл розвернувся і побачив страшну картину, вчитель, пристально дивився на хлопця, не відводячи погляду і дивно щось шепочучи. 

Невіл перервав тишу,— Що з вами ,— вчитель впав на підлогу почав якось дуже дивно рухатись, через деякий час Невіл зрозумів , що це не вчитель, бо сутність почала перетворюватись. 

Перед Невілом відкрилась сутність — високий товстий ящур з крилами — аргонус.

— Я тебе знайшов, 15 років я тебе шукав,— Невіл злякався, але після слів створіння, аж здивувався.

— А ти хто такий і чому мене шукаєш, нічого не зробив я такого, щоб мене шукали.

— Я прийшов за твоєю душою ,— ніколи хлопець не чув таких фраз в свою сторону, дуже злякався, аж краплі поту з'явилися в нього на обличчі.

Раптом двері відкрилися, в кабінет зайшов вчитель, старший чоловік в окулярах і костюмі,але надто чорним волоссям, як на його вік.

— Ану відійди від нього, очі вчителя наллялися незвичними фарбами, а голос з людського все більше більше й більше став нижчим, 

— І ти тут, орден також слідкує, ми вийшли на Ваш слід, вперше за 15 років, — розгнівано відмовив аргонус і вийнявши з карману якусь сферу, розчавив її своїми трьома пальцями і відразу моментально зникнув.

— Невіле,з тобою все впорядку, як ти?—заспокоюючи хлопця, мовив вчитель.

— Як я можу себе почувати, якась ящірка мене шукає, мене хочуть вбити, воно кудись зникло, містере Хакон, я зійшов з розуму, в мене галюцинації — це найадекватніша відповідь ,так я повністю зійшов з розуму, — хлопець рознервувався і взявся руками за своє волосся.

— Заспокойся, все буде добре, дихай глибоко, потрібно попередити твою матір про небезпеку, давай я відведу тебе додому, заспокоївши хлопця, вчитель оглянув кабінет. 

Містер Хакон привів Невіла додому. Вдома на хлопця вже чекала його мама і двоє сестер, які хвильку тому повернулися з прогулянки. Вчитель наблизився до кнопки дзвінка і натиснув її. Прозвучав дзвінок. Двері відкрила Рейчал.