....

Майстер ключів був чарівником. Наділене силами веселки приладдя створювало ключ. Він усюди супроводжував власника та мав властивості оберега. Ключ випромінював сонце в моменти радості і ставав прозорим, як кисень, коли власник мав на щось звернути увагу. Люди приходили до чарівника, просили створити ключ для себе та рідних і зберігали завдяки ньому найцінніше, що мали.

Одного дня до чарівника ключів прийшла жінка. Вона принесла невелику скриньку.

— Створіть, будь ласка, чарівний ключ.

— Звісно, — посміхнувся чарівник. — Вам потрібен один чи кілька?

— Один. Це буде складно, але виконайте. Не відступіть.

Жінка поклала скриньку на стіл і збиралася піти, та здивований чарівник сказав:

— Ви можете її зараз забрати із ключем.

Чарівник ключів подивився на приладдя, та воно не створило ключ. Скринька стояла на столі, а жінка щезла. Чарівник ключів здивовано дивився на скриньку та майстерню. Він переконався, що жінки немає, і протягнув руки до приладдя. Явище з нього закружляло довкола, звільнило сили, якими був наділений кожен із кольорів. Чарівник ключів їх розділяв, забирав одну силу за іншою, повертав веселку до приладдя, та це не допомогло.

У майстерню прийшли люди. Він повернув сили у веселку, явище — у приладдя, й воно створило ключі. Залишившись сам, він продовжив. Кожна сила окремо кружляла майстернею. Чарівник ключів наближав її до скриньки, віддаляв та повертав до приладдя. Ключі і далі створювалися для того, про що просили люди, для скриньки — ні.

Чарівник ключів думав: якщо жодна із сил не заважає створенню ключа для скриньки, можливо, одна з них стала слабшою, ніж була, і її могутності недостатньо?

Він дочекався дощу та веселки і взяв її із собою, помістив у приладдя, забрав ту, яка була, та це нічого не змінило. Чарівник ключів взяв скриньку, та вона не мала інших замків, крім того, до якого приладдя не могло створити ключ.

Зрозумів, що у скриньці зберігається щось особливе, чарівник ключів силами веселки без ключа спробував її відчинити, і всередині почулося цокання. Поволі відчинився замок, а з ним і скринька.

Чарівник ключів зазирнув усередину. Звідти вилетів шар і полетів у приладдя, ставши з ним одним цілим. Жінка з’явилася перед скринькою, й вона зачинилася.

— Тепер у ваших ключів буде ще одна особливість: вони даруватимуть мою силу — зцілюватимуть кожного, хто матиме ключ.

Жінка подякувала, забрала скриньку та знову щезла, а ключі чарівника, крім здатності всюди супроводжувати власника та властивостей оберега, дарували здоров’я.

Авторка: Інга Квітка.