4

Найбільший Євин кухлик здавався іграшковим у пальцях Артема. Цікаво, відсторонено думала Єва, ким працюють чоловіки з такими руками? Лісорубами? М’ясниками? Тримачами неба?..

Тримач неба Артем овдовів три роки тому. Любчик маму зовсім не пам’ятав, а татові впоратися з горем і батьківством допомагали численні родичі. І хоча Любчик ріс оточений увагою та любов’ю, йому все одно дечого бракувало. На нещастя самотніх татусів, у героїв дитячих історій повсякчас є мами – хоч у хлоп’яток, хоч у поросяток. Тож після чергового мультфільму Любчик вирішив, що йому теж конче потрібно завести собі маму, і саме для цього втік того карколомного дня зі снігової гірки.

Артем хоч і написав заяву про зникнення, ані на день не припиняв самостійних пошуків. Писав у профільні інтернет-спільноти, розпитував можливих очевидців. Любчика ніхто не пам’ятав. Наче хлопчина просто провалився крізь сніг.

А тоді у місцевому чаті Артем, не вірячи очам, побачив світлину сина. На ній Любомир спокійно жував пластівці і, на щастя, геть не виглядав постраждалим. Від винагороди за інформацію авторка публікації відмовилася, але, на жаль, не мала жодного уявлення, де тепер перебуває хлопчик: її подруга мала вже давно подзвонити у соціальну службу і передати хлопчика їм.

 – Я навіть не сподівався, – Артем затнувся, – що вже сьогодні його побачу.

Любчик широко позіхнув, поклавши голову на обідній стіл. Тінь усмішки торкнулася повних губ Артема. Він відсунув спорожнілий кухлик і підвівся.

 – Збирайся, Любомире. Час їхати додому. Вибачте, Євгеніє, що втягли вас у цю авантюру. Вибачте, якщо зможете.

*

Єва не тримала зла на нещасного батька. І вже майже не гнівалася на маленького хлопчика, який так сильно мріяв про маму, що призначив на її роль першу зустрічну пані.

Найбільше вона сердилася на Настю.

 – Ти не мала права робити це за моєю спиною! – кричала вона на ранок у слухавку. – Чому ти завжди усе за всіх вирішуєш?! Наче всі навколо безпорадні діти! Наче ніхто не дасть собі ради без тебе! Та ти навіть Петрику-старшому – мама, а не дружина!

 – Зате ти, – задихаючись, повертала люб’язність подруга, – ти – втілення егоїзму, ти думаєш тільки про себе і свій комфорт! Для тебе навіть кота завести, чи цуцика, то занадто ущемити власні права та свободу!

Єва давно так не ридала і ще ніколи так сильно не сварилася з найкращою подругою – а їхній дружбі, між тим, зрівнялося 25 років! Єву ображало, що подруга розмістила світлину Любчика сама, а не скинула Єві посилання на чат. А ще її боляче вколола згадка про улюбленців. Адже Настя чудово знала, що в дитинстві Єва пережила тяжку і повільну смерть кішки, після якої назавжди зареклася заводити когось іще. Он, навіть юка, її невибаглива вічнозелена рослина, і то – загинула.