8

Єва не дуже вміла вести переговори з дітьми, тому мовчки вислизнула з кафе, а Любчик вийшов за нею. Щойно вони дійшли до світлофора, Любчик схопив Єву за руку.

 – Через дорогу тільки за ручку, – охоче пояснив він у відповідь на збентежений Євин погляд.

«А нехай, – метикувала Єва, не помітивши, що дорогу вони вже давно перейшли, а за руки все ще тримаються. – Так воно навіть краще. Привести дитину у безпечне місце, щоб не тинялася вулицями. А тоді вже розбиратися, що до чого».

Єва залишила синьоокого знайду дивитися мультики у вітальні, а сама зачинилася у ванній. Нанесла на обличчя маску з колагеном, на очі – патчі з гіалуронкою, занурилася по шию в піну і…

БАБАХ!

Єва схопилася на ноги, втратила рівновагу, впустила батарею пляшечок у ванну, увімкнула ліктем гарячу воду, ошпарилася, вистрибнула нарешті на килимок, загорнулася сяк-так у рушник і, залишаючи по собі мокрі пінні сліди, порснула до вітальні.

Любчик стояв посередині кімнати, загорнутий у Євин плед.

– Пробач, – промимрив він, опустивши очі. – Мені стало холодно, я потягнув пледик і…

Єва повільно обійшла хлопчика, що дивився собі за спину. У кутку за диваном чогось бракувало. Чогось істотного… Вазончика! Вазончика з її двометровою крихіткою – семирічною юкою!.. Вона купила її дрібним пагінцем, щойно в’їхала в цю квартиру. І що тільки не робила, аби рослинка отримувала достатньо сонця, не засихала і тішила око рідким цвітінням. За цей час вона майже доросла до стелі. А тепер…        

Тепер знічений велетень розплатався по підлозі, розламаний навпіл. Корені ще трималися за залишки землі у вазоні. Маківка ж відлетіла вбік і щільно вкрилася розсипаним ґрунтом – наче попелом після виверження вулкану.

Єва рухнула на коліна – наче її тіло хтось теж переломив навпіл. Провела пучками по пружному листю – воно ще не здогадувалося, що його життя добігає кінця.

– Пробач, - повторив Любчик, хлюпнувши носом. Єва задумливо озирнулася: хлопчик заливався слізьми.

Єва підвелася і, хитаючись збоку в бік, пройшла повз хлопчика назад у ванну.

Цього разу вона стала під душ. Їй здавалося, що якщо простояти під гарячою водою достатньо довго, вона змиє геть увесь цей капосний день і він почнеться заново. Без ключів у смітнику, без поліцейського відділку, без докучливого хлопчика-сироти. Ну подумаєш, йогурт… Поснідає чимось іншим. Підсмажить тости, намастить авокадо…

Коли Єва знову увійшла до вітальні, хлопчик Любчик нікуди не зник. Він стояв навколішки і крихітними рученятами збирав землю у жмені та зсипав назад у вазон.

Єва присіла поруч на диван, задумливо зсипала сама кілька жмень землі у вазон. Потім відштовхнула його ногою і пішла знов готувати ванну – цього разу для замурзаного гостя.