Жив-був у зеленому садку маленький Зайчик із довгими вушками. У нього була м'яка сіра шубка і чорний вологий носик, який умів гарно нюхати свіжу траву.
Одного дня із сірої хмаринки закапав дощик. Кап-кап-кап! Кап-кап-кап! Зайчик спочатку злякався і сховався під широкий зелений лопух. Сидить там, виставив тільки вушка, і слухає музику природи.
Дощик співав свою пісеньку:
- Кап на листочок! Кап на траву! Кап на носик зайчику!
Зайчик висунув ніс і відчув холодну, свіжу краплинку. Йому стало лоскотно. "Апчхи!" - чмихнув Зайчик і засміявся.
Краплинки почали танцювати навколо нього вальс. Вони вмивали листочки, допомагали рослинкам рости і пити водичку.
Коли дощик закінчився, виглянуло яскраве сонечко. У небі з'явився різнокольоровий міст - велика веселка.
Зайчик вистрибнув із-під лопуха, струсив шубку: "Скік-скік! Скік-скік!" - і побіг бігати по теплих калюжках.
Вода дзюрчала під лапками, і світ навколо став чистим, яскравим і радісним.
Час відпочивати після веселих стрибків.
Баю-бай, заєць засинає в затишній нірці.