Розділ 11

       Там атмосфера нагадувала попередню своєю гостинністю та дружелюбністю, але все це було якимось нещирим та награним почуттям. Величезне місто, в яке ми потрапили, було одночасно просто ідеальним для кожної з нас. І Кортні, і я та навіть Елі, яка ненавиділа подібні міста, знайшла тут те, що так довго чекала. Ми розважалися в парку атракціонів, знайомилися з людьми, фанатами яких були з дитинства, їли все, що нам хотілося, знаходили в цьому місті улюблені дивовижі, які давно вже хотіли відвідати, ще до потрапляння до школи магії. Ще тоді я запідозрила щось не те. Але коли після того, як Кортні вдруге нагадала, задля чого ми сюди приїхали, недалеко від нас вона побачила своїх батьків, які прогулювалися вуличками, тримаючись за руки та посміхалися своїй доньці й махала, щоб та підійшла до них. Лише тоді я зрозуміла, що все це муляж, вигадка, цього міста ніколи не існувало. Та й не може такого бути, щоб у Венеції стояла Ейфелева вежа (саме туди я хотіла поїхати вже протягом трьох років). І тоді, я повідомила подругам свої побоювання стосовно того, що це — планета пастка, яка успішно заманює людей і вони забувають про те, куди йдуть та чого хочуть. Дівчата мені повірили й коли ми одночасно згадали про свою мету та зрозуміли, що це неправда, місто-вигадка одразу зникло, а ми опинилися посеред пустелі й по запасу наших магічних сил, можна було зробити висновки, що ми там, а точніше тут, пробули не менше трьох днів.

       Ми вирішили переночувати тут та підготуватися до завтрашнього дня. Адже тоді телепортуємося на Цейнтейрус, а це місце славиться не тільки своєю загадковістю та вишуканістю, але й величезною кількістю охорони. Та народ, який там живе надзвичайно войовничий. Тож ми придумали геніальний план. Весь вечір Кортні, Елі та я працювали над одним дуже сильним зіллям, яке мало нам забезпечити не довгу невидимість. А вранці, випивши цього зілля, телепортувалися у невідому місцину, яка більше нагадувала суміш джунглів та пляжу і вирушили на пошуки батьків Кортні.