Розділ 10

       Коли ми увійшли до прекрасної зали, де вже було багато дівчат в дивовижних сукнях та хлопців в костюмах, то вперше за довгий час, на дві години, змогли забути всі сумніви та тривоги й просто повеселитися разом з друзями. Проте, коли з наших сил зняли спеціальне блокування, ми зрозуміли, що не можна гаяти ні секунди. Тож, передягнувшись нашвидкоруч та взявши трішки їжі, ми вирушили на пошуки батьків Кортні.

       До планети Цейнтейрус, куди прямував Едвард Четвертий, тато Кортні, можна було телепортуватися лише з одного місця, яке знаходилося за декілька світів від магічної школи. І відкрити портал могла лише королівська особа, адже це була ВІП планета, куди зазвичай «їхали» на відпочинок. Та й навіть не кожен правитель міг потрапити туди, а лише той, хто був із сім’ї обраних. Коли я вивчала це, то мене дуже здивувала така особливість Цейнтейрусу і почала шукати більше інформації про це та критерії вибору. Проте в жодній книзі не було і рядка про це, за винятком того, що мені уже було відомо.

       Тож ми почали телепортуватися з одного світу в інший, щоб дістатися чим поближче до заповітної планети. Але це відбувалося надзвичайно повільно, бо магічної енергії нам вистачало лише на те, щоб потрапити до наступного світу та залишалося ще трохи для такого-сякого захисту.

       Першою планетою, куди ми потрапили, була, як не дивно, Земля. Мене найбільше це здивувало тому, що, щоб дістатися до магічної академії я відвідала далеко не один світ, а виявляється, що вона була завжди поряд.

       Коли ми прибули сюди, то опинилися біля невеличкого містечка, яке розташовувалося біля неймовірно красивого водоспаду. Люди прийняли нас неймовірно гостинно та я не втрималася від запитань.

              -   Ми з друзями, ось уже рік, як жили в лісі. Це був спеціальний експеримент одного з науковців, який полягав у тому, чи зможемо ми не користуватися телефонами. Тож ні я, ні вони не чули ніяких новин,- почала я здалеку та сказала трішки неправдивої інформації, щоб не налякати чи настрахати таких гостинних господарів дому і потім запитала.- Тут не ставалося нічого поганого після тієї дивної хвороби, яка як з’явилася раптово, так і зникла?

              -   Та начебто нічого схожого не ставалося. Люди навіть на звичайний грип перестали хворіли. А от інше лихо охопило всю планету. Настала велика посуха і якщо вона протримається ще хоча б місяць, то врожаї остаточно будуть зіпсованими та тоді навіть не уявляю, що буде.

              -   Так. Наслідки серйозні. Але не переймайтеся. Коли я сюди йшла, то помітила дивне скупчення хмар, а якщо я правильно пам’ятаю все, що вчила в школі та те, що мені розповідали знайомі, то вже сьогодні ввечері буде дощ.

              -   Було б чудово,- сказала я і додала.- Не хвилюйтеся, зовсім скоро все налагодиться і врожаї навпаки збільшаться.

              -   Сподіватимемося на це,- відповіла мені господиня.

       Цього ж вечора, я використала одне з найпростіших заклинань і пішов магічний дощ, який мав ще й чудодійну силу в тому, що після нього земля стала набагато родючішою, чим колись була. А наступного ранку, після тривалих прощань з людьми, з якими ми встигли так добре познайомитися та тепло поспілкуватися, вирушили на наступну планету.