В кімнаті, куди ми забігли, було три ліжка, шафи, тумбочки та стільчики. А в суміжній кімнаті була ванна. Стеля, стіни та підлога були пофарбовані у світлі кольори, такі ж, як і меблі. Коли я закінчила оглядати свою кімнату, то нарешті помітила дівчину, приблизно мого віку. По її ідеальній білосніжній шкірі та очах, які неначе трішки світилися в темряві, яка вже наставала, я помітила, що вона вампір.
- Привіт,- сказала я.
- Привіт,- відповіла вона.
- Мене звати Софія, можна просто Софі. А тебе?
- Елізабет або просто Елі. Приємно познайомитися,- посміхнулася вона.
- Мені також,- посміхнулася я у відповідь.
- Я так розумію, ти – фея?- запитала вона.
- Так. А ти вампір?
- Мабуть, не важко здогадатися про те, хто я,- посміхнулася Елі.
- Це було не складно,- сказала я, а потім помітила, що немає подруги та запитала.- А ти часом не бачила куди пішла Кортні? Бо я, коли задумуюсь, то не помічаю, що відбувається навколо мене.
- В мене теж таке буває. А Кортні, як тільки зайняла те ліжко, одразу вибігла у двері, коли почула якусь дивну дуже гарну мелодію.
- Зрозуміло,- сказала я, а потім додала,- Будьмо друзями.
- Я тільки за,- відповіла Елі.
Після цього знайомства ми ще до часу ночі розповідали одна одній про себе. Елі розказала, що вона з планети Сайнтіко. Там постійно ніч, тому всі її мешканці такі бліді та гарно бачать у темряві. Її батьки також були вампірами. Вона закінчила спеціальну школу та після цього поїхала отримати повну освіту сюди. Але за весь час Елі не вдавалося знайти справжніх друзів і вона сподівалася, що на цій планеті Канріто, їй це нарешті вдасться. Саме так і сталося.
Я також розповіла, що я з Землі, де взагалі немає магії та що отримала свій дар випадково, здійснивши добрий вчинок після якого моє життя вже перестало бути таким, як було.
Ми ще розповіли одна одній багато цікавих історій з наших життів, але о другій ночі я зрозуміла, що дуже хочу спати й просто заснула.
#3617 в Різне
#755 в Дитяча література
#2327 в Молодіжна проза
#946 в Підліткова проза
Відредаговано: 02.04.2021