43

Ми цілувались довго і палко. Не знаю, що вкладав у поцілунок Ігор, але я навіть із заплющеними очима відчувала його посмішку, його веселий настрій, що іскрився, як бенгальський вогник. Я ж у цілунку переживала безліч емоцій, які останні десять років або не відчувала, або не дозволяла відчувати собі. Мовчки намагалась вимовити всі ті слова, що ніколи не казала нікому - про самотність, яка була моєю незмінною супутницею, про те, що дуже довго не відчувала себе коханою. І ще я раділа, що зробила цей крок з трампліну, адже емоції були просто неперевершеними. Те, як відзивається тіло на доторки бажаного чоловіка. Те, що нарешті можна зробити заборонену раніше річ. Те, наскільки це приємно, коли тебе тримають у руках, як вазу найтонкішого старовинного фарфору і при цьому пристрасно і нестримно жадають.

Якби він зараз згадав щось про контракт, сказав, що це не порушує його умов чи запитав, чи розумію я, що все що відбуватиметься далі не відмінить тривалості домовленості, це напевне збило мене з настрою, чи навіть настільки змусило протверезіти від тих емоцій, що вирували в мені, що я зупинилася б і передумала. Але він мовчав, наче знав, наскільки легко можна мене злякати.

Лихий цілував мої губи, шию, плечі - все до чого тільки міг дотягнутися; заривався руками мені в волосся, обіймав і гладив мою спину, змушуючи кожний мʼяз відповідати на його доторк млосним розслабленням.

В якийсь момент Лихтій просто підхопив мене на руки і виніс з кабінету. Я обхопила його ногами за талію, і сиділа на ньому верхи, що дозволяло мені ще міцніше притулятись до його гарячого тіла, жар якого я відчувала навіть крізь одяг.

Напівтемними коридорами майже навпомацки, не припиняючи цілуватись ми рушили до спальні. Цей шлях зайняв достатньо багато часу, адже ми постійно зупинялись, щоб скинути якийсь з предметів одягу. І це було вкрай складно, адже ми не могли відірватись одне від одного ні на секунду.

Ігор притиснув мене до стіни, щоб розстібнути решту ґудзиків на своїй сорочці, потім усадив на якийсь антикварний комод, щоб стягнути з мене сукню, збивши при цьому якийсь чи то годинник, чи то статуетку, якої ніхто з нас не встигл побачити за відсутності достатнього освітлення і завдяки повній зосередженості на обʼєкті своєї пристрасті. Найскладніше за все було зняти брюки і взуття, аби при цьому не розчепити поцілунку.

Мабудь, це виглядало смішно збоку, але всередині я відчувалось, як у кіно. Ті самі сцени, коли закохані у пристрасті трощать речі, у запалі скидать одяг і шаленіють одне від одного.

А коли ми впали на ліжко, то були розпаленими вже настільки, що ні про які прелюдії вже не могло йти мови, ми просто займались сексом. Я б могла назвати його тваринним чи брутальним, адже несамовитої пристрасті в ньому було, хоч віднімай, але й при цьому Ігор примудрявся бути і ніжним, і уважним до мене, і турботливим. А його очі - шалені, сповнені бажання, такі щирі - збуджували мене навіть більше ніж доторки і пестощі.

Після дахозносного оргазму у ліжку, був чуттєвий і повільний секс у душовій.

— Знаєш, я не міг викинути цю картинку з голови, з того моменту, коли ми тут були удвох вперше, - зізнався Лихтій, коли стояли під гарячими струменями води і він притискав до мене ззаду, - але те, що я бачу і роблю зараз, краще за всі мої мрії.

Приглушене світло, піна і волога шкіра самі по собі були вкрай збудливими, але його слова резонували з отим достатньо схожими емоціями, тому я просто танула у сильних руках і дозволяла Лихому робити з моїм тілом все, чого він тільки бажав.

Потім ми повернулись до ліжка і повторили перший раз, тільки більше зосередившись на пустощах, які можна доставити одне одному губами…

Я заснула в його обіймах цілковито знесиленою і щасливою.

Ця ніч була прекрасною, саме такою, про яку мрієш: коли твій партнер зосереджений тільки на тобі, коли відчуваєш себе єдиним з іншою людиною, коли не хочеться ані прикидатися, ані вигадувати щось - ти просто існуєш, насолоджується миттю, робиш те, що відчуваєш. І ця ніч пролетіла надто швидко.

Я прокинулась, коли за вікном було вже не просто світло, а день буяв усіма барвами. Перше, що побачила - величезний букет білих і зелених гортенцій, який лежав на приліжковій тумбочці. Його заливали промені сонця, що били з вікна, граючи переливами на шовкових стрічках, якими були завʼязані стебла. Між величезних бутонів виглядав кутик листівки. Я потяглася до нього і розкрила.

«Тоді. Зараз. Завжди.» - було написано від руки. Я посміхнулась. Мені здалось, що я знала, що саме він мав на увазі.

— Що, навіть грошей не залишив? - почувся жіночий голос за моєю спиною, і я різко розвернулась у напрямку звуку.

У дверях стояла палка брюнетка, красива і, очевидно, розлючена, адже вираз обличчя в неї був такий, наче вона готувалася до вбивства.

— Вибачте, але вийдіть, будь ласка. Я… - я хотіла б ще сказати, що я не вдягнена, хоча це було очевидно, і запитати, хто вона і для чого прийшла, але вона мене перервала.

— Я сама буду вирішувати, куди і коли заходити і виходити у своєму будинку, - прострілами вона, вигинаючи губи і відр