42

— Я не помітив, що вже пройшла ніч. Матеріали, що були на флешці, виявились настільки захопливими, що час промайнув, як одна мить, - Лихтій посміхався лукаво і по-справжньому весело. Звісно, він знав, що в кращому випадку пройшла лише година з моменту, як я поїхала, але гарний настрій так і підбурював його на жарти. Вочевидь, інформація на носії дійсно була корисною.

Я мовчала, опершись о край стіни. Я відчувала себе на трампліні перед стрибком з висоти у холодну воду, де лякаючим було все: і відстань, яку необхідно подолати у вільному падінні, і хибна мʼякість води, і той крижаний доторк стихії, що майже обпікає. Саме все це я переживала, дивлячись у вічі Ігоря. Страшно було знову опинитись в його обіймах, відчуваючи це неймовірне споріднення, що зносить дах; жахало те, що я знову помиляюсь, що він скривдить мене як і минулого разу, що для нього все це гра, чергова забава; але найбільш за все мене лякало те, що я захочу залишитись з ним, звикну до його близькості, і ще - що нічний страшний сон з викраденням перетвориться на чарівну казку.

Варто зробити цей крок, щоб вода накрила з головою. Це зухвало, це бажано, це навіть трошки навіжено. Чи це потрібно мені? Навіщо? Адже тепер я можу просто жити своє життя. І воно чудове без трамплінів, води і стрибків…

Я можу виставити своє повернення в цей дім цілком пристойними мотивами. Мені потрібно було повернути автівку, яку позичив мені Лихий. І ще я маю шанс розірвати наш контракт або принаймні змінити його умови, зменшивши свої обовʼязки чи зовсім відмінивши їх і переложити все на плечі свого поки що чоловіка. Так, поки що.

В ту мить я дійсно усвідомила, що вже прийняла це рішення. Не залежно від того, що відбудеться сьогодні вночі - розмова, сварка чи секс - або завтра вранці - ми прокинемось в одному ліжку чи в окремих, поверне Павло борг Лихтієві чи ні, позбавиться він ігрової залежності чи так і буде пропадати в обіймах лудоманії. Це все неважливо. Сьогоднішній вечір просто відкрив мені очі на те, чого я доволі довго не бачила - я і Павлік вже давно не є парою, нас нічого не повʼязує, крім спільного місця мешкання, і так продовжуватись не може. Я краще буду одинокою, ніж житиму з людиною, яка мене не цінує, не любить і, мабудь, навіть не поважає.

Все це майнуло в моїй голові за одну секунду, за яку в реальному часі я встигла лише зробити вдих. Він знадобився лиш для того, щоб крокнути з уявного трампліна і рушити на зустріч Ігореві.

Він уважно спостерігав за мною. Його темні очі блищали, в них я могла прочитати безліч емоцій, але особливо те, що він дивиться на мене із задоволенням. Враз відчулось, що я досі у коктейльній сукні, чого мій чоловік, захоплений покером, навіть не помітив. Втім, я зовсім не хотіла зараз думати про нього, тому зосередилась на Лихтієві. Він розслаблено сидів в великому кріслі. Комірець сорочки розстібнутий, що відкривало вид на його міцну шию, западинку між ключиць. Волосся проти звичаю не акуратно укладене, а трохи розсипане, скуйовджене, наче він заривався у нього руками у роздумі.

Не говорячи ані слова я трохи підібрала спідницю і залізла Лихому на руки - обличчя до обличчя, охопивши зігнутими в колінах ногами його ноги, сіла йому на бедра. Його обличчя було навпроти мого обличчя, так близько, що видно кожну деталь його рис. Я провела пальцями по його вилицях, підборіддю, бровам, пестячи, ніби вивчаючи їх, насолоджуючись цими доторками і виразом здивування в очах чоловіка.

— Що відбувається? - Ігор хоч і не розумів мотивів моєї поведінки, все ж таки не гаячи часу вправно і міцно охопив мою талію обома руками, наче очікуючи, що, як прийшла до нього, я можу так само неочікувано зіскочити назад на підлогу і втікти в невідомому напрямку.

— Тебе щось не влаштовує? - начебто сердито мовила я і подала бедрами вперед, зручніше вмощуючись і ближче підсуваючись до Лихтія.

— Напроти, - його руки почали рух вздовж моєї спини, - втім, якщо подумати, я б волів, щоб на тобі зараз було значно менше одягу.

Замість відповіді я просто підняла руки вгору, даючи Ігореві зняти з мене сукню. Він зробив це з вражаючою вправністю - шовковиста тканина буквально зісковзнула з мене. Я залишилась у невагомому комплекті білизни, який можна було і не рахувати за одяг, так мало він скривав мого тіла.

— Значно краще, - видихнув Лихий, з бажанням, якого він не намагався приховувати, розглядаючи мої груди, живіт і те, що нижче.

— Але нечесно, - один за одним я розстібувала ґудзики його сорочки. Нервові пальці злегка тремтіли, тому на це знадобилось значно більше часу, ніж мені хотілося б. Ігор не допомагав мені. Замість цього його руки мандрували по моїх ногах, плечах спині, викликаючи сироти і розпалюючи вогонь, що вже горів всередині мене.

Сорочка злетіла долу. Ігор дивився палко, але мовчав і більше нічого не робив, чи то боячись сполохами мене, чи то очікуючи він мене наступного кроку.

І я притислась до нього так тісно, як тільки вдалося, намагаючись відчути його кожним сантиметром оголеної шкіри. І накрила його губи своїми губами. А він тільки того і чекав.