37

— Що будете робити, коли нічого не знайдете? - Лихтій рішучим жестом закрив мене собою, виступив вперед.

— У мене є достовірна інформація, що моя річ у вас, - Олександр Отарієвич усміхався.

— Мабудь все ж таки не настільки достовірна, адже в такому разі наша розмова проходила б у зовсім іншому тоні. Я б вже лежав обличчям вниз і це у кращому випадку. А поки що в нас тут збережено якусь подобу ввічливості. Тому запитаю ще раз - що буде моєю сатисфакцією за приниження обшуком не тільки мене, але й моєї жінки? - Ігор походив на оманливо спокійного звіра, що сидить у клітці - він вальяжний і сонний на вигляд, поки людина поза межею решітки недосяжна, але варто відкрити замка і трохи відчинити дверцята, звір кинеться геть, зметаючи усе на своєму шляху.

— Що ж, припустимо, ти правий. Ви невинні, і у вас нічого немає. В такому разі, чому б вам, як добропорядним гостям просто не вивернути кишені і не довести, що так воно і є?

Напруження в кімнаті росло з кожною хвилиною. І хоча фрази, що звучали, були цілком логічними, розумними, цивілізованими, за ними крилося щось значно більше, чого я не ладна була зрозуміти. Між ними наче відбувався незримий діалог, який прості смертні не могли чути.

— Попросіть своїх людей покинути приміщення, - після паузи, що тяглася надто довго, вимовив Лихтій, - нам не потрібні свідки розмови, що буде тут відбуватись.

— Я б не радив…  - вперше за час перебування у кабінеті заговорив вголос головний з охоронців, але був перерваний Ігорем:

— Ви ж не думаєте, що я буду посягати на ваше життя, чи намагатись вистрибнути у вікно?

По обличчю пана Хетерлі пробігла тінь, наче він роздумує, що буде вигідніше для нього - зберегти репутацію, показавши, що не боїться залишитись наодинці з молодим «звіром» чи здоровʼя все ж важливіше.

Він обрав перше:

— Вийдіть, - рука з перетнем з печаткою недбало махнула в напрямку виходу.

Охоронці швидко і спорт зникли. Я зловила себе на думці, що дуже хочу прослідкувати за ними. Але все так само стояла за плечем Ігоря.

— Ми знайомі з вами вже достатньо давно, щоб ви могли помітити, як сильно я ненавиджу всі ці балачки про пусте, - сказав Лихий, коли ми залишились утрьох, - тому розставимо крапки над «і». Ваші підозри і звинувачення в тому, що я прийшовши в ваш дім, щось вкрав…

— Ну що ти, що ти, Горчику, - з виразом добродушного збентеження замахав руками, наче ми його неправильно зрозуміли, і все це щось зовсім інше, не те, яким виглядає. Але Ігор перервав його рухом руки.

— …вже самі по собі є тим, що може серйозно погіршити стосунки і розпочати рух, який принесе багато непотрібних жертв, якщо ви розумієте, про що я кажу. Але я готовий піти на це - дозволити вам обшукати себе, більше того, сам виверну кишені. Виключно з поваги до вас і стосунків, які нас звʼязують. Але, в такому разі я вимагатиму відповідного кроку від вас. Якщо, а точніше, коли зʼясується, що ви, або ваші інформатори помилились, ви принесете мені свої вибачення у вигляді необхідних підписів на паперах, що отримали сьогодні від мене на початку цього приємного вечора. Точніше, змусите підписати їх свою доньку.

— Немаленька ціна за дискомфорт, що триватиме хвилину…

— Ви й самі знаєте, що «дискомфорт» триває вже значно довший термін.

— Ну добре, згодний. Але якщо все виявиться навпаки? Якщо в трусиках твоєї милої маленької шльошки віднайдеться те, заради чого ми тут зібрались, - ще секунду назад мʼякий розслаблений погляд чорних очей хазяїна маєтку перетворився на розпечене вугілля. Дві злі жарини невідривно вперлися у мене, - не смикайся, Горчику, одне моє слово, і в цій кімнаті знову стане тісно.

— Ця дівчина - людина, яка найменше заслуговую на образи в цій кімнаті, а можливо, і у всьому цьому будинку, так що поостережіться говорити їх вголос наступного разу, - голос Лихтія тремтів від ярості, яку майже не виходило втримувати.

— Погрожуєш?

— Саме так, - Ігор навіть не дивився в мій бік.

Я ж відчула цілковиту порожнечу всередині від того, наскільки сильно він вірить у мене, а я ось-ось не виправдаю його довіри. Він дозволяє собі говорити так впевнено, рішуче, навіть вороже з цьом страшною людиною - Хетерлі - тільки тому, що впевнений у своїй і моїй невинуватості. Що буде, коли правда випливе?

— А відповідаючи на ваше питання, то згодний розірвати ті документи і забути про них назавжди, якщо ви знайдете у нас щось.

— О ні, синку, цього буде замало. Наразі твої документи - лише папірці, якими я б підтерся, якби не віддавав перевагу більш делікатним матеріалам. Якщо я виявлюсь правий, і обшук це доведе, ти припиниш копати під мене. Ха-ха-ха, що, Горчику, думав, я не знаю про твої маленькі дєлішки? Ти здивувався б, скільки усього мені відомо про тебе і твої справи, але це вже зовсім інша історія, - Олександр Отарієвич сяяв від втіхи, - то як, пристанеш на мою пропозицію?

Навіть не усвідомлюючи, про що йдеться мова, я знала напевне - ставки дуже високі. І Ігор точно погодиться. Мабудь, він погодився б навіть якщо був упевнений у моїй винуватості. Просто через погорду.

— Пристану, - кивнув він, і почав розстібувати піджак.