35

Мої щоки продовжили палати чи то від гніву, чи то від сорому, навіть коли я вмила обличчя прохолодною водою у вбиральні. Мені не вистачало повітря. Цей вечір з самого початку не обіцяв нічого доброго, але з кожною хвилиною ставав все гіршим і гіршим. Я навіть не могла звʼязною пояснити, чим саме мене так збентежили слова Олесі, це ж були безглузді спогади про справи, що давно пройшли, але я все одно відчувала, як неспокійно все стискається всередині.

Розпущене по плечах волосся стало заважати - від нього було гаряче. Я встала у розкритого вікна, марно сподіваючись зловити подих прохолодного вітерця. Зазирнувши у клатч у пошуках заколки для волосся, я очима наштовхнулася на флешку, яку залишив в саду таємничий незнайомець.

Навіщо я її взяла? Навіщо лізу у це? Якщо ця «передачка» була призначена не мені, то, напевно, її вже шукає адресат. Але чому ж тоді той чоловік так виразно на мене дивився? Знову ж таки, особисто мені флешка точно не була призначена, вона могла бути тільки для Ігоря. Навіщо ж передавати її таким дивним способом? Краще б взагалі її викинути! Навіть якщо там інформація для Лихтія - знайдуть, ще як йому передати. Я поштарем не наймалась. Мені справи Лихого нецікаві і не потрібні. Я затисла пристрій в кулаці, борючись з миттєвим почуття страху і якоїсь параної, що раптово нахлинули на мене.

До зали я повернулась, коли там вже лунала гучна музика, і всі гості з різним ступенем захоплення накладали собі в тарілки страви і поглинали їх.

— Ти змінила зачіску, - Ігор роздивлявся пучок, у який я закрутила волосся нагору, щоб мені було менш спекотно. Я тільки нервово потисла плечима, не бачучи сенсу погоджуватись з очевидним, - мені так подобається ще більше - можна милуватись твоєю шиєю і плечима.

— Чи можемо ми вже піти звідси? - я зупинилась поряд з ним, не сідаючи на своє місце, щоб підкреслити, що готова йти прямо зараз, але говорила тихо, щоб сусіди по столику не могли почути мене. Музика, що достатньо гучно грала в залі, допомогла мені бути непочутою ніким, крім Лихтія.

— Що ти маєш на увазі? Хочеш знайти затишну кімнатку нагорі і зайнятись чимось приємним? - до Ігоря повернувся грайливий настрій. Він взяв мене за руку і притягнув до себе. Його губи як раз опинились на рівні мого декольте. Я відчула його дихання на шкірі.

Якби я могла його в той момент спопелити поглядом, я б це зробила.

— Я маю на увазі, що якщо у нас є можливість повернутись додому, то давай нею скористаємось.

На Лихтія мій грізний тон і вигляд не справили жодного враження. Навпаки, він розплився у чарівливій посмішці:

— Навіть не уявляєш, наскільки це приємно чути, коли ти називаєш моє житло - домом, але, нажаль, треба ще трохи побути тут - не бачу зручного приводу зараз уходити.

Зате я бачила такий привід. Наприклад, я могла б прямо зараз «цілком випадково» опрокинути на його бездоганний костюм келих червоного вина…

— Крім того, мені б хотілось, щоб ти ще трохи пограла мою коханку, - продовжив думку Ігор і поцілував мене в ключицю, від чого всім моїм тілом пробігли мурахи, з голови миттю повилітали усі думки.

Як можна настільки когось хотіти? Особливо того, про кого знаєш, що він негідник і точно тобі не підходить за всіма показниками?

Лихий, не отримавши від мене протесту на власні дії, поцілував ще раз, повністю ігноруючи те, що наші сусіди по столику почали звертати увагу на його дії і невдоволено кривитись.

Більше того, я побачила сповнений неприязні погляд тої самої Ксюші, що підходила до нас зі своїми недоречними порадами і що зараз сиділа за іншим столиком навпроти.

Я нахилилась нижче до Ігоря, обіймаючи його обличчя долонями і припала до нього в гарячому довгому поцілунку. Сказати, що він здивувався, було б замало. Лихтій навіть не одразу відповів мою неочікувану ніжність. Тільки рука дещо нервово стисла мою талію. Але потім він взявся за цілунок з подвійною завзятістю.

— Горчику, милий, давай вже підемо додому! Ти ж, памʼятаєш, що у нас ще були інші плани на ніч? - я говорила підкреслено трохи голосніше, ніж це було потрібно. Звісно, Ксюша цього ніяк почути не могла, на неї були орієнтовані мої дії, а не слова - дуже сильно закортіло її трохи позлити. Слова ж мали почути гості за столом і Ігор. Я спеціально використала це не звичне для себе імʼя, яким називали його всі в цьому домі.

— Алісо… - почав Лихтій, явно збираючись мені відмовити, але я його перебила:

— Ну, любенький, - я награно надула губи, - мені так хочеться випробувати ті іграшки, що ми купили сьогодні!

У жінки, що сиділа збоку, з рук випала виделка і голосно ляснула по тарілці.

— Я ж сказав…

І знову я не дала йому договорити:

— Але якщо хочеш, то можемо пограти і старим страп… - Ігор з суворим виглядом піднявся з-за столу, грохотом стільця, що з силою відсунувся вбік, заглушуючи кінець моєї фрази. Він виглядав сердитим, але я ладна була заприсягнутись, що в його очах сховано сміх.

— Прошу вибачення, - з кривою посмішкою звернувся він до наших сусідів по столу і, схопивши мене за руку, потяг до виходу.

Я ледь стримувала себе, поки ми крокували залою, але варто було вийти у хол, розреготалася на повний голос. Ігор деякий час просто дивився, як я сміюсь, а потім притис до себе.

— Дарма ти це зробила. Начувайся, - так, це була погроза. Але не того, що він заподіє мені шкоду. Навпаки, це було обіцяння іншого, цілком еротичного характеру, - покажу я тобі іграшки…

Він притис мене до себе і поцілував. Палко і пристрасно. Певно, в моїй крові вирувала якась нехарактерна для мене кількість адреналіну після маленької витівки, яку я скоїла за столом, бо я відповіла на цілунок не менш нестримно і гаряче.

Руки Лихтія блукали моєю спиною, стискали плечі. Я ж зарилась пальцями в його волосся, втислась в його тіло, відчуваючи чоловіче збудження.

— Добре, - нарешті видихнув він, з неохотою відриваючись від мене, - вмовила, їдемо додому.