28

Я думала, що не зможу заснути, що спалю саму себе у полумʼї рефлексії, знищуючи себе думками про зраду, про те, що не мала права цілувати Лихтія. Ба більше - я б мала ненавидіти себе за те, що мені це сподобалось. Але ні, пара хвилин, і сон накрив мене своїми покровами.

Наступне, що я відчула - був поцілунок. Ніжний і лагідний, ледь відчутний, як тендітна пірʼїнка, що торкнулась шкіри щоки. Я лише сонно мугикнула щось нерозбірливе, не бажаючи полишати обійми сновидіння, яке саме дивилась. Але цілунок повторився, стаючи водночас більш відчутним і просуваючись ближче до губ, зачіпаючи їх самий куточок.

Мої вії затріпотіли, я привідкрила очі, все ще не цілком розуміючи, що відбувається.

В кімнаті все ще було темно. За внутрішнім годинником мені здалося, що пройшло всього лише декілька годин з моменту, як Лихий пішов. Темрява в приміщенні і за вікном підтвердили мої здогадки - ранок ще не наступив.

Не дивлячись на те, що світла було замало, щоб роздивлятись якісь деталі, я побачила Ігоря, його яскраві очі, волосся, що незвичним чином було розпатлане, а не лежало волосина до волосини.

Я захотіла запитати, чи все у нього гаразд, чи вирішилась та проблема, заради якої він зірвався кудись посеред ночі, але він зупинив мій порив, притуливши вказівний палець до моїх губ, мовляв, не треба слів.

Він дивився на мене з дивною сумішшю почуттів, далеко не всі з яких я могла розпізнати: там були і захват, і сумнів, і тепло, і біль, посмішка і трохи відчаю, задоволення і спокій. Можливо, щось ще. А можливо - нічого з переліченого. Можливо, я бачила в його очах тільки відображення власних емоцій…

Він нахилився до мене близько-близько, і я подумала, що зараз він запитає дозволу, щоб поцілувати мене знову, як і велів йому наш контракт, але цього не сталося - він просто накрив мої губи своїми.

І знову я мала можливість не продовжувати цього, відсторонитися, зоборонити йому, відмовити, або просто не робити нічого, щоб він сам зрозумів, що я не хочу продовження, але ні… я знову відповіла на цілунок.

Наше дихання змішалося, язики переплилися. Раптово і яскраво до голови прийшла згадка про те, що я все ще оголена під ковдрою, адже так і не встигла вдягатись, точніше, не бачила в цьому потреби. Тепер відсутність одягу знову стала гострою, чуттєвою.

Лихий, продовжуючи мене цілувати, охопив однією долонею моє обличчя, більше притягуючи до себе, мʼяко змушуючи тягнутись до нього. Друга рука торкнулась мого волосся, заплуталась у ньому, після зісковзнула нижче - до спини, міцно тримаючи, притискаючи до чоловічого тіла.

З моїх губ зірвався стогін задоволення, коли Ігор ніжно прикусив мою нижню губу, адже з кожною секундою наш поцілунок ставав все більш палким і пристрасним. Це надало Лихтієві впевненості, бо наступної миті я відчула, що його рука торкається мене вже не через ковдру, а шкіра до шкіри. Його пальці пробігли вздовж мого хребта вгору і вниз, викликаючи мурашки і легке тремтіння.

Я ж цілувала його з повною віддачею, наче востаннє, відкликаючись на кожний доторк на сто відсотків, адже в голові гриміла думка про те, що він порушив контракт, і я зможу завтра піти. Точніше можу вже прямо зараз, бо не давала йому прямого дозволу на ці цілунки і торкання. Те, що я відповіла на поцілунок - нічого не означає. Я можу йти вже цієї миті! Зараз! Залишусь лише на одну секундочку. Ще дві маленькі миті, адже мені так неймовірно хороше.

Коли губи Лихого дали мені передишку, спустившись нижче, торкаючись моєї шиї, ключиць і плечей, я подумала, що, можливо, необхідно, щоб він зробив щось більше, щоб це вважалося порушенням умов, тому можна зачекати ще трошки. Ось тоді у нього не буде можливості все перекрутити, виставивши так, наче я погодилась невербально. Хай-но дозволить собі те, що виходить за межі!

Домовившись про це з самою собою, я поринула у вир відчуттів, що дарував мені Ігор. Його руки торкались моєї талії, обвивали бедра. Маленькі голочки шорсткої щетини на його щоках шкрябали мою шкіру, заставляючи її спалахувати від тактильних відчуттів.

Я не хотіла і не могла стримувати стогонів, що рвалися зсередини, особливо коли Лихий торкався моїх грудей. Серце калатало, як несамовите.

Його поцілунки ставали ще більш вимогливими і спускались все нижче і нижче. Я вже забула про те, що не більше декількох хвилин тому хотіла піти від нього. Тепер його близькість стала мені необхідною.

Але в той самий момент, коли я відчула гаряче дихання Ігоря надто близько від потаємнішої ділянки мого тіла, від входу до кімнати роздався голос мого чоловіка:

— Алісо?

Серце, що ще секунду назад билось в грудях, як навіжене, завмерло.

Я зі страхом і збентеженням дивилась у напрямку голосу, вже ясно розуміючи, що це Павло, але все ще не цілком вірячи, що він справді тут.

— Павліку… - прошепотіла я, спостерігаючи, як темний силует проступає у темряві кімнати, наближаючись до ліжка, - о, боже, це…

— Не потрібно пояснень. Я і так все бачу.

Світло з вулиці, пройшовши крізь щілину між шторами освітило стурбоване обличчя мого чоловіка. Він виглядав спокійним, зібраним і дуже серйозним.

— Послухай… - я спробувала знов почати говорити, навіть сама не розуміючи, що можу сказати в цих обставинах, та він вдруге перервав мене.

— Мовчи!